Чорний лабіринт. Книга третя - Василь Павлович Січевський
Однак між ними стояла Гізела, і, поки вони були в Мюнхені, вона незримо пильнувала їх при кожній їхній зустрічі. Навіть там, у замку, коли відбулась уся та комедія і коли він уперше поцілував Юту як жінку, вкладаючи в цей поцілунок усю жагу свого почуття, Гізела стала між ними не лише в переносному, а й у прямому розумінні. Як вона тоді опинилася в замку, для нього і зараз є таємницею. Власне, він легко міг би з'ясувати і причину, й подробиці її появи, але займатися цим не хотів. Відчував, що за тим криється чергова махінація сімейства Глевіців, а це ніколи не приносило йому позитивних емоцій.
Зараз, коли Мюнхен усе віддалявся, Гізела ніби розмивалася в його свідомості. Він сидів у купе експреса поруч з коханою, і ніхто не міг перешкодити йому сказати їй про свої давно визрілі почуття, ніхто не міг спинити того шаленого бажання, яким жив уже не один місяць. Він кохав чисто й щиро. Це було зовсім не схоже на те, що донедавна називав коханням. Йому набридло брати жіночу звабу, як беруть тістечка тільки для того, щоб задовольнити голод, як тягнуться до вина, щоб втамувати спрагу. Ні, тепер він кохав інакше. Юта заполонила собою світ. Він думав про неї і вдень і вночі, у заворосі справ і тоді, коли мрії про неї гнали від нього сон.
Про все це він хотів їй зараз сказати, але вона сиділа стомлена, з опущеними в сині тіні віями, й він не наважувався потривожити її спочинок. Вона була вродлива, його Юта. Ще жодна жінка не викликала в ньому такої тихої, такої світлої радості. Тонкі, немов виточені, риси її обличчя, осяяні теплом душі й жіночою принадністю, були прекрасні, й він міг годинами милуватися нею. А якою чарівною була вона там, у замку. Чоловіки не могли відвести очей, а вона, мов сама доброчинність, пропливала перед їхніми гарячими поглядами, приділяючи увагу саме тому з гостей, якому належало для успіху справи підігріти честолюбство. Як тонко відчувала вона атмосферу й як вправно регулювала «температуру» коктейлю, як твердо трималася в хвилини, коли й сам він ладен був… Ні, нона справжнє диво, його Юта!
А як несподівано тоді, у замку, все закрутилося. Неначе вихор підхопив їх і поніс під хмари. І все завдяки Гуго. Він виявився справжнім чаклуном, мастаком на такі хитрощі, до яких він, Хорст, ніколи б не додумався. Це ж треба, виграний у рулетку природний алмаз з копалень Альдо Фрасконі видати за синтетичний та ще й повернути всю ту авантюру так спритно, що навіть державний експерт доктор Вагнер нічого не розгледів… А може, розгледів? Адже тоді, пригадується, він сказав лиш одне слово: «Алмаз…» Гуго міг заздалегідь домовитися з ним? Міг… за добрі гроші. Та пан експерт нічим не ризикував, навіть репутацією: не погрішив проти істини — з реторти Гуго вийшов справжній алмаз. Не карбіди, не якісь там шпінелі, а саме алмаз, і в тому вигляді, в якому він народжується в природі, тобто неогранований кристал. Зовні він майже не різниться від синтетичного. Проте для такого знавця, як доктор Вагнер, відмінність повинна була зразу впасти в око. Отже, або домовилися заздалегідь, або пан Вагнер, вчасно зорієнтувавшись, пішов на цей маленький обман, сподіваючись на добру винагороду.
Ну, обдурили нетямущих, та й по всьому, можна було б і зупинитись; та де там, того вечора Гуго розходився, неначе злий джин, що вирвався з пляшки на волю. За столом такого наговорив… Дутий алмаз назвав на честь міністра господарства: «Ерхард Великий». Ні, йому не бракує фантазії, тут же, за столом, примудрився започаткувати нове акціонерне товариство і негайно стати на чолі його, залучивши у члени чи не всіх іменитих і грошовитих гостей. Та, власне, й назва фірми народилася в одному з його тостів. Звичайно, назва «ХАМАГ» («Хартматеріальгезельшафт») звучить солідніше, ніж «Хорст Торнау і К°». Після того «коктейлю», що намішав Гуго, справи «ХАМАГ» стрімко пішли вгору. Курс акцій зростає, і це тим більш приємно, що цінними паперами «ХАМАГ» зацікавилися заокеанські корпорації. Працю Цур-Гаєра довелося заховати в надійне місце, про яке знають лише вони з Гуго та ще Юта.
Про всі ці перестороги їх попередив сам пан Роберт Лер, міністр внутрішніх справ федерації. Виявляється, існує й таке поняття, як промислове шпигунство. Щоб надійніше оберігати таємниці фірми, до лабораторії в замку приставлено державну охорону, а для безпеки генерального директора виділено таємних агентів. Тепер вони, ці дужі хлопчики, снують за ним повсюди. Вранці він бачив їх, коли сідали в поїзд. Зараз вони десь поруч, у сусідньому купе, а один обов'язково стовбичить у коридорі. Все це надає неабиякої ваги його особі. Хоч і не хворіє на запалення честолюбства, а все ж приємно відчувати, що ти — особа, в діяльності якої зацікавлена Федеративна Німеччина. Боннське міністерство господарства виділяє тобі сімдесят тисяч марок на будівництво лабораторії і за сто п'ятдесят п'ять тисяч пропонує ділянку для неї поблизу столиці. Призначений міністерством чиновник Грісбах піднімає на ноги всі біржі праці, вербуючи надійних інженерів і техніків для майбутнього промислового підприємства фірми, проектна вартість якого підскочила з чотирьох до десяти мільйонів марок. Клуб промисловців запрошує тебе виступити з питань технології виробництва штучних алмазів. Є тут, звичайно, і намагання проникнути в таємницю Цур-Гаєра, проте є й визнання. Будь-кого клуб не запросить. Дюссельдорф — промисловий центр землі Північний Рейн — Вестфалія, де зосереджена вся металургійна промисловість. Сьогодні вона відроджується, піднімається з руїн завдяки золотому дощу, що невідомо звідки випав на цю землю. Злі язики говорять про американську допомогу, мовляв, американські корпорації вирішили прибрати до рук Рур. Але так говорять і пишуть ті, хто не знає німців, не знає Круппів, Болепів, Стінесів. Ці королі німецької промисловості й до війни, і під час війни, і після її закінчення не поривали зв'язків з тими ж таки американськими монополіями, корпораціями. Жива вода на повоєнну німецьку промисловість проливається не так з американської хмарки, як з таємних рахунків, котрі залишили наці в міжнародних банках. Все, що було награбовано в окупованих країнах, переплавлено на золоті злитки й
