На далеких берегах - Імран Ашум огли Касумов

Ферреро працював, недоїдав, обурювався, знову сидів у тюрмі. Ніде не було правди. До великої й справжньої правди привела його розмова з Пальміро Тольятті, яка відбулася на квартирі в одного з турінських робітників.

Вони розмовляли довго, і Луїджі закарбував у серці кожне слово Тольятті й міцно, на все життя, полюбив його самого.

Після цієї розмови Ферреро вступив до партії комуністів. Знову робота в Туріні, книги Леніна й Сталіна, підпілля, арешти, страйки, тюрми. Ферреро був у великій пошані в турінській комуністичній організації. Коли почалася війна, він очолив одне з народних з'єднань — ударну партизанську бригаду.

Він віддавав належне знанням і старанності Карранті, але не злюбив його з самого початку. Через кілька днів після прибуття Карранті, присланого в бригаду з штабу корпусу з чудовими рекомендаціями, стався випадок, що надовго запам'ятався Ферреро. Дозорний Дімо Крайнєв, національністю словен, заснув у лісі й проґавив групу фашистських альпійських стрільців. Стрільці оточили далекий пост, партизани відстрілювались, а потім з боєм пробилися крізь вороже кільце і неушкодженими добралися до розташування головних сил. Повернувся кружним шляхом і Крайнєв. Дізнавшись про те, що трапилося, Карранті посадив під арешт і Крайнєва, і ні в чому не винних партизанів, — останніх за те, що вони самовільно залишили пост. Ферреро обурило це рішення; він скасував наказ начштабу, випустив партизанів, а в Крайнєва відібрав зброю, два тижні протримав його під замком на стайні й випустив тільки після того, як знайшов йому місце, від якого всі відмахувалися, — роботу на партизанській кухні.

Карранті визнав, що згаряча прийняв неправильне рішення, але Ферреро побачив у його вчинку вияв несправедливості, а несправедливості він терпіти не міг.

Ферреро похмуро глянув у вікно. За вікном сіялася мжичка. Тонкий сніговий покрив, що лежав на землі, перетворився на слизьку ожеледицю. «Добре, що полковник Сергій примусив людей узяти з собою повсть», подумав Ферреро.

Карранті закінчив нараду.

Ферреро потиснув командирам руки, вийшов на ґанок і почав спускатися сходами вниз, у підвал, де зараз сортували й підраховували боєприпаси.

Карранті, стомлено потягнувшись, склав папери, вийшов у коридор і побрів до своєї кімнати.

Кімната, яку йому відвели, була простора, але захаращена всяким мотлохом І поламаними меблями. Біля вікна стояло акуратно прибране вузеньке ліжко, біля лівої стіни, поряд з каміном, — невеличкий письмовий стіл. Карранті старанно замкнув двері, сів за стіл, дістав з шухляди великий аркуш паперу.

«Нарешті можна взятися за справу», з полегшенням сказав він сам собі. Погриз кінчик ручки, потім квапливо почав писати:

«Я змушений був ліквідувати агента «23». Його пізнав росіянин, заступник командира бригади. Щоб цілком виправдати свій вчинок, довелося точно викласти командуванню бригади Ваші вказівки відносно квадрата 11. До речі, у партизанів чудово налагоджена розвідка, і командир бригади вже має відомості, що в квадрат 11 вступила каральна дивізія німців. Користуюсь нагодою повторити, що наці працюють грубо, і при такій роботі важко розраховувати на успіх.

Будь-якими засобами дайте їм знати: бригада буде виведена мною увечері 31 січня на північний захід від міста Горіціо, на рівнину, за п'ятнадцять кілометрів од залізничної станції. Не раніше полудня тридцять першого в зазначений район несподівано і абсолютно секретно мають бути перекинуті крупні німецькі частини, посилені артилерією і танками. Єдиний шанс на успіх — раптовість, його треба використати повністю.

Якщо неможливо буде попередити німців звичайним шляхом, передайте моє повідомлення розвідувальній службі, вони знайдуть інші способи. Ваш «9-й».

Тон листа був упевнений, але сам Карранті явно нервував. Закінчивши писати, він одкинувся на спинку стільця і провів язиком по гарячих губах. Стукало в скронях. Невеличка рана (він зідрав рукояткою ножа клаптик шкіри на лобі) все-таки давала себе знати. Зараз добре було б випити півсклянки коньяку і лягти спати. Та спати не можна. Думки Карранті зайняті одним: чи запідозрили партизани щось недобре із розстрілом цього дегенерата «двадцять третього», чи все обійшлося благополучно?

Так, почалася крупна гра, Чарлзу Беннету ще не доводилось робити таких рискованих ставок. Там, де росіяни, завжди небезпечно. Треба швидше відіслати листа. Націсти даремно стовбичитимуть у квадраті 11, і, чого доброго, начальство в Штатах вирішить, що Беннет зійшовся з партизанами. Вони можуть це подумати, можуть, — він уже добре вивчив їх за ці роки.

Що й казати, тяжкі часи… Люди бояться власної тіні: підозрюють один одного… Гангстери спокійно зламують вогнетривкі шафи, вбивають, грабують, злодії, не боячись, займаються своєю звичайною справою. І все це вважається нормальним явищем; це не загрожує людині небезпекою. Інша річ — горезвісна «червона небезпека». Верховоди Америки бачать її всюди. Вони можуть вбачати її й у вчинках Карранті. А він же посланий сюди саме для того, щоб перешкодити «червоній небезпеці» поширюватись… і хіба він не боровся проти неї з усіх сил? Хіба вона не лякає і його, Карранті?.. Вона загрожує позбавити його всіх тих «радощів життя», заради яких він терпляче зносить нинішні злигодні, пов'язані з небезпечною діяльністю розвідника: позбавити влади, авторитету, який він встиг зміцнити в вищих колах, і кругленької суми, що лежить в одному з нью-йоркських банків…

Треба швидше послати листа. Якщо Крайнєв передасть його інформаторові в село Сага, то завтра лист буде в Трієсті, а через кілька днів опиниться в руках адресата.

Карранті простягнув руку до куртки, що висіла на стіні, вийняв з її кишені невеличкий пістолет. Нігтем мізинця він підняв інкрустовану дерев'яну щічку на рукоятці: щічка впала на стіл. В рукоятку пістолета був вставлений мініатюрний фотоапарат, завбільшки з жіночий годинничок. Карранті наблизив пістолет до паперу.

Взявши в другу руку електричний ліхтарик, він натиснув кнопку, освітив аркуш і водночас клацнув затвором фотоапарата.

Діючи швидко і спритно, він дістав з шухляди стола пачку дешевих сигарет, дуже поширених по всій трієстинській окрузі, вийняв з апарата металеву касету з плівкою (не товщу і не довшу від шпильки), вклав її в одну з сигарет і старанно запечатав пачку.

Потім Карранті сховав сигарети в кишеню, зім'яв списаний аркуш паперу, спалив його в попільничці,