💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Пригодницькі книги » Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард

Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард

Читаємо онлайн Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард
побачив свою наложницю з астрологом і втопив обох у мармуровому басейні в кінці саду. Погляньте, перед нами пара, яка не підозрює, що ми є свідками їхніх любощів”.

Я знехотя подивилася вниз, аби згаяти час, і побачила високого чоловіка, який ішов, обнімаючи жінку. Я вже хотіла відвернутись, аби не підглядати, як раптом жінка підняла лице, щоб поцілувати свого супутника, і я впізнала красуню Інесу. Вона інколи навідувалась до нас, мабуть, для того, щоб стежити. Чоловік відповів на її поцілунок, винувато озирнувся, і я впізнала його.

— Хто це був? — вигукнула Бетті; ця розповідь про двох закоханих зацікавила її.

— Не хто інший, як Пітер Брум, — спокійно відповіла Маргарет, але в її голосі вчувався відчай. — Пітер Брум, блідий після хвороби, але це був він.

— Святі, врятуйте нас! От ніколи не думала, що він здатний на це! — випалила здивовано Бетті.

— Маркіз і священик не дозволили мені піти, — продовжила Маргарет, — а змусили дивитися. Пітер та Інеса на деякий час затрималися під деревами біля басейну, їх не було видно. Потім вони з’явилися знову й сіли на мармурову лаву. Жінка почала співати, а він обнімав її. Це тривало до темряви, і ми пішли, залишивши їх там. Ну, — додала вона, схлипнувши, — що ти на це скажеш?

— Скажу, що це був не майстер Пітер, — відповіла Бетті. — Він не любить незнайомих дам і потаємних садочків.

— Це був він, а не хтось інший, Бетті.

— Тоді, напевне, він був одурманений, п’яний чи заворожений. Це був не той Пітер, якого ми знаємо.

— Може, він заворожений цією недоброю жінкою? Але це його не виправдовує.

Бетті замислилась. Вона вже не мала підстав сумніватися в розповіді Маргарет, але, очевидно, не з таким осудом ставилась до цього злочину.

— Що ж, — промовила вона, — чоловіки, наскільки я знаю, завжди залишаються чоловіками. Він тривалий час нікого не бачив, окрім цієї кокетки, а вона досить вродлива. До того ж навряд чи чесно стежити за ними таким чином. Якби він був моїм коханим, я б не звернула на це уваги.

— Я й не скажу йому нічого ні про це, ані про щось інше, — твердо заявила Маргарет. — Між мною та Пітером усе скінчалося.

Бетті хвильку подумала і раптом промовила:

— Мені здається, я починаю розуміти, в чому тут фокус. Маргарет, адже вони повідомили тобі, що Пітер помер. Потім ми довідалися, що він живий, тільки хворий і перебуває в цьому палаці. Брехню викрили. Тепер вони хочуть довести його невірність. Хіба не може бути вся ця сцена лише спектаклем, з певною метою розіграшем цією жінкою?

— Для того щоб зіграти такий спектакль, потрібні були двоє акторів, Бетті. Якби ти бачила…

— Якби я бачила, то розгледіла б, чи був це спектакль, чи справжнє кохання, бо ти надто наївна, щоб судити про це. А про що говорили в цей час маркіз і священик?

— Дуже мало, майже ні про що. Вони лише обмінювалися посмішками, і коли зовсім стемніло, нічого не стало видно, вони запитали, яка моя думка, чи не час повертатися. Мене, кого вони тримали весь цей час і змусили бути свідком моєї ганьби!

— Справді, вони притримували тебе там, хіба не так? І привели тебе туди якраз вчасно й не пустили мене на вежу, аби я не могла бути з тобою. Якщо в тебе залишилась бодай крапля справедливості, ти повинна спочатку вислухати Пітера, він розповість усе про цю історію, а потім уже судити.

— Я вже осудила його, — холодно відповіла Маргарет. — І взагалі, я хотіла б померти!..

Маргарет підвелася зі свого крісла і підійшла до вікна. Вежа стояла на гребені пагорба, а під нею з височини двохсот футів у блідому світлі слабко вимальовувалась біла стрічка дороги. її вигляд викликав легке запаморочення.

— Це буде легко, правда? — сказала Маргарет з вимушеним сміхом. — Просто трохи більше перехилитися через вікно, а потім один порух — і темрява… або світло… назавжди… Що з двох?

— Я гадаю, світло, — твердо мовила Бетті, повертаючись спиною до вікна, — світло пекельного вогню досить сильне, бо це не що інше, як самогубство. А крім того, ти уявляєш, який ти матимеш вигляд там, на цій дорозі? Кузино, не будь дурною. Якщо ти маєш рацію, то аж ніяк не ти повинна стрибати з вікна, а якщо ти помиляєшся, то тим більше — ти тільки наробиш ще гірше. Померти ти завжди встигнеш. І все-таки, коли б я була на твоєму місці, я б спочатку спробувала поговорити з майстром Пітером, бодай для того, аби сказати йому, що я про нього думаю.

— Можливо, — зітхнула Маргарет і кинулась у крісло. — Але я страждаю! Ти навіть не можеш зрозуміти, як я страждаю!

— Чому я не можу зрозуміти? — обурилась Бетті. — Ти думаєш, ти єдина жінка на світі, яка виявилась досить нерозумною, щоб закохатися? Хіба я не можу бути закохана, як і ти? Ти усміхаєшся і гадаєш, що бідна Бетті не може мати тих самих почуттів, що і її багата кузина! І все-таки це так — я закохана. Я знаю, що він негідник, і все-таки кохаю маркіза так само, як ти його ненавидиш, так само, як ти кохаєш Пітера, і я нічого не можу вдіяти з собою, така моя доля. Але я не збираюся вистрибувати з вікна. Я швидше викину його і тим самим поквитаюся з ним. І клянусь, що це я зроблю так чи інакше, навіть коли це коштуватиме мені того, з чим не хочеться розлучатися, — мого життя.

Бетті гордо випросталась. На її вродливому, сповненому рішучості обличчі з’явився такий вираз, що якби маркіз бачив його, то, мабуть, пошкодував би, що вибрав цю жінку як своє знаряддя.

Маргарет здивовано дивилася на Бетті. В цей час почулися кроки. Вона підвела голову й побачила перед собою прекрасну іспанку чи мавританку,

Відгуки про книгу Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: