Свіжі відгуки
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
Читаємо онлайн Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
До суворих норвезьких морів вирушають ладді. СОБОР
Цикл
1. «Бджоли летять.»
Бджоли летять. Бджоли окутують нас, у важкому їхньому меду світ кленових човнів, світ будинків, мостів і пагорбів дзвінкими голосами дітей пливе. Світе мій у затінку дерев. Князю мій, оксамитами, човнами, дівами в хвилях легких повертаєшся — місто дзвінкове в плачі голову закинуло: там за пагорбами полк твій птахи крилами накрили. Вікно відчиняємо, день тягає, мов шовк, на пагорби правого берега: колії підземки в снігу ідуть за обрій. Крислаті дерева Відрадного, солодка курява Відрадного — голубник для всіляких — вороних, карих і просто голубник: стріли летять, і стріли влучають — в прозорому сосновому повітрі лівого берега, наче мідний меч, злітаєш в моїх руках, сяйвом залита, стрімка. 3. «У диму цигарковому місто — геть промислове…»
У диму цигарковому місто — геть промислове, у диму на світанку ми — в крові, ми — вершники, юні, ми на конях приходимо, і в траві, над нами, як горлиці, — діви юні, вродливі і ніжні, і кохані, тому що — в диму світанковому. Очі бога трави, ці зелені, веселі, закличні, очі наших дружин і прохають, і пестять і ще — ще не всіх золотих у світанку, на злеті перехопили, ще виносять вино синьооким, русявим і молодим. Місто дихає, пагорби — в синьому мареві, небо — в золоті, діви — в хутрах, ще усе на місцях, ще цей чвал підхопив і несе, і гойдає: О шовкова трава Берестечка і удар кінноти під Батіжком. 4. «Орлине гніздо.»
Орлине гніздо. Сходи нагору ведуть, гілля дерев над ними склепіння гнучке утворює, в затінку їхньому бронза мечів потемніла від крові.
Цикл
1. «Бджоли летять.»
Бджоли летять. Бджоли окутують нас, у важкому їхньому меду світ кленових човнів, світ будинків, мостів і пагорбів дзвінкими голосами дітей пливе. Світе мій у затінку дерев. Князю мій, оксамитами, човнами, дівами в хвилях легких повертаєшся — місто дзвінкове в плачі голову закинуло: там за пагорбами полк твій птахи крилами накрили. Вікно відчиняємо, день тягає, мов шовк, на пагорби правого берега: колії підземки в снігу ідуть за обрій. Крислаті дерева Відрадного, солодка курява Відрадного — голубник для всіляких — вороних, карих і просто голубник: стріли летять, і стріли влучають — в прозорому сосновому повітрі лівого берега, наче мідний меч, злітаєш в моїх руках, сяйвом залита, стрімка. 3. «У диму цигарковому місто — геть промислове…»
У диму цигарковому місто — геть промислове, у диму на світанку ми — в крові, ми — вершники, юні, ми на конях приходимо, і в траві, над нами, як горлиці, — діви юні, вродливі і ніжні, і кохані, тому що — в диму світанковому. Очі бога трави, ці зелені, веселі, закличні, очі наших дружин і прохають, і пестять і ще — ще не всіх золотих у світанку, на злеті перехопили, ще виносять вино синьооким, русявим і молодим. Місто дихає, пагорби — в синьому мареві, небо — в золоті, діви — в хутрах, ще усе на місцях, ще цей чвал підхопив і несе, і гойдає: О шовкова трава Берестечка і удар кінноти під Батіжком. 4. «Орлине гніздо.»
Орлине гніздо. Сходи нагору ведуть, гілля дерев над ними склепіння гнучке утворює, в затінку їхньому бронза мечів потемніла від крові.
Відгуки про книгу Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: