💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Поезія » Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний

Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний

Читаємо онлайн Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
3. «Ти прийдеш навесні.»
Ти прийдеш навесні.                           Із блакитних                                           і синіх                                                    осель заклубочать дими,                         і падуть                                   на них стріли                                                     навскісні, і по чорних колодах,                            наче звір,                                         сповзе                                                  корабель і ударить грудьми                         у мальовану                                         браму                                                 пристані. Ще й мальовану                      дивним,                                лихим                                        візерунком                                                       заклять, нескінченним орнаментом                                    долі,                                          кохання                                                     і смерті: на закурених вежах                           сурми                                   понуро кричать, у крикові їхньому —                           голі ми.                                     Голі,                                           та вперті. І сповзе корабель.                          І ударить грудьми.                                                   І шукай тоді наших               по всіх                        незліченних                                        причалах                                                    і корчмах. Розпадеться князівство,                                і манірній                                             величі —                                                         край, і котитися світом                    нашим довго                               і марно                                    тамованим                                                ордам. Ти прийдеш навесні,                          в білій куряві,                                          білій                                               і золотій від таких нетутешніх                            повір’їв,                                       і марень,                                                   і буднів, і побачиш:                на обрії чорні цяточки                   кораблів, наче очі,             відкрились                            і дивляться,                                           і невідступні. 4. «Скелі тануть над берегом…»
Скелі тануть над берегом,                               краплі                                        забарвлюють                                                          тло у червіньку мечів. І черлених щитів                       при коліні,                                    мов квіту, лягло по обидва ряди, де порубано щире золото. Скелі тануть над берегом,                                   з чорних лісів піднімається вир чорних псів,                 і вовків,                           і сокир, піднімається змій,                         і палає його луска, і кудлатими хвилями починається приказка. І тече череда. А на темних колодах мостів дістають з-під кирей, і кривавиться ніч, і біліють в імлі білі куни             у золоті                       і серебрі. Проводжайте гостей.
Відгуки про книгу Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: