Сонце, молодість, салют - Світлана Бонд

Після дискотеки, коли оголосили відбій, перший загін ще півгодини прикидався сплячими, ховаючись під ковдрами. Особливо складно це давалося дівчатам з їхнім яскравим макіяжем і зачісками, які не можна перетискати.

Місцем зборів обрали кімнату Ярослава, він підготувався заздалегідь і завісив вікно ковдрою, щоб з вулиці точно ніхто не помітив їх, залишалося впоратися з головним завданням - не шуміти. Першими завалилися головні зірки табору: Альбіна, Варя і Злата, також були присутні четверо друзів Ярослава і близнючки з кімнати Інгрід. Її ж саму не всі були раді бачити.

- Які люди! - вигукнула Альбіна, сидячи з подружками на ліжку.

- Мене покликали, - Інгрід підійшла до своїх сусідок по кімнаті. З ними відчувала більше впевненості й бажання втекти трохи згасало. Могла б пропустити запрошення, але щось змусило її прийти.

Свій звичний стиль змінювати не стала. В чорному топі та світлих рваних джинсах, на ногах босоніжки й акуратний педикюр. Розпущене волосся розвивалося під час ходьби, іноді здавалося, що в ньому можна сховатися.

Решта дівчат не стали переодягатися після дискотеки в більш комфортний одяг, і макіяж не змивали, думаючи, що в ньому є якийсь сенс. Мабуть, на хлопців хотіли справити гарне враження. Так їм через пару чарок начхати стане.

До кімнати повернувся Ярослав із рюкзаком і дістав решту випивки. Горілку і пляшку коньяку, з їдальні також вдалося вкрасти пару літрів виноградного соку. Пронісся щасливий вигук присутніх, хлопці дістали стаканчики та почали розливати алкоголь.

Інгрід із жахом спостерігала, як лисий хлопчина Єгор наливає майже по півсклянки. Вона сиділа з близнючками й розмовляла про своє, лише зрідка вслухаючись у розмови інших.

Злата роздала випивку всім, кому не дісталося, і простягнула стаканчик Інгрід.

- Є щось простіше? - поморщилася вона, дивлячись на коньяк.

- Ми тобі не бар, бери, що дають.

- Гаразд, - несподівано погодилася Інгрід.

Узяла і зробила ковток. На цьому збиралася зупинитися, побоювалася пити зі склянки, в яку алкоголь наливала не вона сама.

Через кілька тостів компанії розділилися. Дівчата в одній частині кімнати, хлопці в іншій - ближче до напоїв, що так стрімко зникали. Стіл заповнювався порожніми пляшками з-під слабоалкогольних напоїв, якими запивали все, що міцніше, тільки-но закінчилися сік та енергетики. Чипси валялися по всьому столу, криворукі хлопці не доносили закуску до рота, іноді кидаючи на підлогу. Завтра на когось чекає генеральне прибирання і догана, а поки що...

Хлопці запропонували гру в "правду або дію", погодилися всі, і тільки Інгрід сиділа в телефоні та з кимось переписувалася.

- Знову відокремлюєшся? - відволікала її Варя. - Ти могла б зробити цю гру особливо цікавою.

- Відмовлюся, - кинула Інгрід.

- А потім дивуєшся, чому ми ставимося до тебе по-іншому! - додала Злата.

- Все, замовкніть! - втрутився Ярослав. - Гру псуєте.

- Це вона псує, - Варя вказала пальцем. - Своєю кислою міною.

Зрештою Інгрід залишили в спокої, почалася гра, одна половина обирала виключно дії, сподіваючись, що хтось додумається зажадати потрібне бажання щодо потрібної людини. А хтось, навпаки, невпевнено загадував правду, молячись, щоб не попалося невигідне запитання, що підірве авторитет в очах друзів.

У якийсь момент у Варі пропав інтерес, і вона глянула на Інгрід:

- Ти там книгу пишеш чи що? Може ми тобі заважаємо?

- Ні, все гаразд, - відповіла та.

Інгрід продовжувала розслаблено писати повідомлення, не піднімаючи очей. Не помітила, як до неї підійшла Варя і вирвала з рук телефон. Заблокувати не встигла, тож перед очима кривдниці була відкрита переписка.

Інгрід кинулася за телефоном, тільки Злата й Альбіна утримували її, чекаючи чогось вартісного.

Варя зайшла в галерею і тицьнула пальцем на першу-ліпшу папку з фотографіями.

- Очманіти, - закричала вона і повернула телефон до друзів. - Ви тільки подивіться!

Зображення Інгрід у трусах і ліфчику ніжно-рожевого кольору, волосся підібране вгору, обличчя не видно, але це точно вона. На іншому знімку вона стоїть біля дзеркала в одних трусах, і рукою прикриває груди. На третій уже не прикриває.

- Кому ти їх кидала?! - випалила Варя, ледь не задихаючись від надлишку емоцій.

Дівчатам такі видовища були цікавіші, ніж хлопцям - ті немов поважніше ставилися до Інгрід і не намагалися витріщатися на фотографію її грудей. Але й телефон не допомогли відібрати, сиділи, пили коньяк, наче нічого не відбувається. Часом посміювалися з подруг, на п'яну голову це не здавалося проблемою, а от Інгрід було не до сміху. Кілька разів її подруги-близнючки посміли заперечити, але їх п'яних це теж слабо хвилювало.

Варя продовжувала бігати в пошуках чогось ще, Інгрід більше ніхто не тримав. Після того, як її фотографії в стилі ню бачили всі, з'явилася ніби жалість.

- Боже, ви подивіться, що я знайшла! - Варя різко зупинилася і показала екран.