Сонце, молодість, салют - Світлана Бонд

Залишалося сподіватися, що так буде й надалі.

***  

На вечір було заплановано пікнік, коли кожен загін бере із собою рюкзак із самим необхідним і йде в ліс. Мальовниче місце з річкою було за двадцять хвилин пішки від табору, тож ставши по двоє, діти разом з дорослими вирушили в коротку мандрівку.

Перед цим вожаті, звісно ж, не забули нагадати про правила безпеки та намазатися кремом від комарів, бо в сільській місцевості комахи могли зіпсувати відпочинок будь-кому.

Досягнувши кінцевої точки, всі почали розбирати речі. Розстелили пледи, розвантажили рюкзаки. Хтось збирав дрова і допомагав із багаттям, хтось організовував вечерю. Молодші ловили коників або грали у квача, намагаючись не врізатися ні в кого з такої великої кількості людей.

Біля поваленого дерева, що використовували для сидіння, розпалили багаття, продовжуючи зрідка підкидати дрова, які перший загін підготував із запасом. Щороку відпочивальники навідувалися в це місце і нічого тут не змінювалося. Комарі водили хороводи, вдалині шуміла річка й очерети, а підлітки бігали витоптаною доріжкою до берега, щоб зробити кілька фотографій.

Нудьгувати не довелося нікому, поки Діма сидів з гітарою і награвав мелодію, підлітки грілися біля вогнища з гостро заточеними гілками і смажили сосиски, молодшим також випала можливість наколоти по кілька маршмелоу.

- Влаштувати б такий пікнік без дітей, - розмірковував Валера. Стукнувши себе по плечу, вбив комара і повернувся до друзів.

- Хіба що вночі, - Діана нанизувала сосиски на гілки. Шампура тут не передбачені, радує, що вогонь камінням добувати не довелося.

- До речі, у Діми скоро день народження, - нагадала Аліса, зиркаючи на друга.

Діма зав'язав краватку з шиї на голову як бандану і продовжив грати, при цьому щось наспівуючи. Тихо і невпевнено, по-тверезому він узагалі не любив співати, варто було випити, щоб голос прорізався. З усіх боків його обліпили діти, коли вони почали підспівувати, його азарт зростав. Кожна нота, вириваючись із тиші, розповідала свою історію, яка звучала в гармонії з навколишнім світом.

- Що ми плануємо? - запитала Христина. Дивлячись у телефон, не припиняла посміхатися.

- Пізніше зберемося і все обміркуємо, - вирішила Лариса. - Спочатку переживемо приїзд комісії, а потім відсвяткуємо. На батьківський день до когось з вас приїжджають? Алісо? Діано?

- Мої - ні, я вже начебто не маленька, - з жалем відповіла Аліса. Не бачити батьків протягом трьох місяців для неї стало нормальним. Напевно, маленькою вона ніколи не була, так їй навіяли дорослі.

- Не знаю, чи вийде в мами з роботи вирватися, - роздумувала Діана. - Так за ними з Софією скучила.

- Так, Софія, - сонливо пробурмотів Валера, поглядаючи на багаття. - Донька?

Гучні глузування друзів і загублене обличчя Діани привело його до тями.

- Точно, сестра. Вибач, задумався.

- Просто пивом увесь мозок вимило, - підколювала Лариса. - А Діана занадто молода, щоб мати дванадцятирічну доньку.

- Ви огидні! - скривилася Діана. - Не думала, що є сенс розповідати вам про мою родину. Напевно, треба, щоб такого більше не почути.

Аліса прибрала тацю з сосисками та підсіла ближче до подруги.

- Не звертай уваги, вони просто дуріють.

- Та начхати, - Діана взяла “шампура” з вечерею, пішла до багаття і вручила дітям по гілочці, яку вони мають потримати над димом.

Діана не слухала бесіди інших, і гра на гітарі відійшла на задній план. Виникла думка про те, що вона шалено скучила за родиною. Раніше вони бачилися майже щодня, і хоч Діана понад рік не жила з мамою і сестрою, часто заглядала до них у гості. Зараз вони могли тільки переписуватися, і то ближче до ночі, через роботу Діана не завжди знаходила час, у чому себе так картала.

Тут у гості до дітей можна приїхати в будь-який день, головне поставити до відома адміністрацію і все записати. Ті, хто жив недалеко, міг відвідувати малечу кілька разів на тиждень, а ті, хто далі, відповідно, рідше.

Мама з сестрою мали приїхати, щоправда, поки не вказали коли, доводилося чекати й сподіватися. За такими думками Діана насмажила шампур сосисок і повернулася до друзів. Вмостилася на плед і тоді ж згідно із законом підлості дим змінив напрямок і почав задувати в їхній бік, змушуючи кривитися й кашляти. Але заради запаху смажених сосисок можна й потерпіти. У небі вже з'являлися перші зорі, вдалині  стрекотіли цвіркуни, також чулося тріскотіння багаття, куди знову підкинули дров.

- Ви тільки подивіться, - протягнула Лариса, дивлячись у бік ненависних колег. - Їхній Вадим знайшов малолітніх фанаток.

Усі як один обернулися. Новий вожатий сидів біля багаття з половиною першого загону і щось розповідав. Дівчата слухали його з відкритим ротом, а він усміхався і нічого не помічав.

- Я почула вульгарний жарт, - висловилася Аліса. - Не знаю, чи можна нам спілкуватися з дітьми в такому тоні.

- Поки Галинка з Жанною не бачать, нам можна все, - Валера потер долоні, накинувшись на сосиски. - Пиво ніхто не приніс?