Сонце, молодість, салют - Світлана Бонд

Увечері замість дискотеки вожаті з дітьми вирушили в кінотеатр. Увімкнули проєктор, посадили малечу на стільці, тим, кому місця не вистачило, сиділи позаду на матах. Старшим там подобалося набагато більше, коли приміщення занурилося в морок, вони могли біситися, штовхатися, зовсім забувши про видовища. Вожатим раз у раз доводилося нагадувати молоді про тишу, щоб не заважали іншим.

Діана зайняла місце в самому кутку біля вікна, вкрилася пледом і, підібгавши ноги, дістала телефон. Іноді поглядала на дітей, зрештою повертаючись до переписки з сестрою. Не питаючи, поруч із нею сів Вадим. Відкинувся до стінки й занурився в мультик, хоча в такому положенні за дітьми йому буде видно лише половину, але його це, ймовірно, не бентежило, а може він просто думав про своє.

У приміщенні було темно, лише проблиски того, що відбувається на екрані, підсвічували силуети присутніх. Діти зомбовано дивилися мультик, радіючи такій програмі. Інтернет тут ловив усе ще погано, а без телевізора малеча насилу виживала.

Сидячи біля відкритого вікна, Діана відчувала, як дує прохолодний вітерець. Невдале місце вона вибрала, адже решті було спекотно. Вадим, судячи з усього, теж замерз, підсунувся ближче. Діана сильніше закуталася в плед, не знала звідки в неї стільки людяності, адже частину пледа вона простягнула йому.

Якби це хтось побачив, з'явилися б нові приводи для жартів, але зараз нікому не було до них діла. Половина вожатих узагалі не прийшла, а ті хто був, сиділи неподалік і не відривали очей від екрана.

Вадим укрився своєю половиною пледа, опинившись набагато ближче, ніж розраховувала Діана. Він був таким спокійним, урівноваженим, краєм ока вона бачила, що хлопець накрився до самої шиї. У такому разі слід було вибрати інше місце, але він так не вважав. Витягнувши голову, Діана намагалася дивитися мультик, як раптом відчула дотик його пальців до її ноги. Смикатися з криками не стала, адже Вадим одразу прибрав руку, а вона натягнула сукню сильніше.

Все повторилося знову. Дотик його пальців до її коліна. Було складно зберігати байдуже обличчя і стежити за тим, що відбувається на екрані, але вона чудово справлялася з роллю, хоч і перестала розуміти, про що мультик. Усю увагу привернула його дивна гра, в якій вона з радістю візьме участь.

Його торкання стали рішучішими, долоня лягла їй на коліно і почала повільно підійматися все вище і вище. Найжахливіше, що Діана не хотіла прибирати його руку, вона була такою гарячою, зігрівала її холодні ноги, все тіло вкривалося мурашками, до самих вух.

Діана пообіцяла собі, що ще секунда і вона відштовхне його, але тіло наче приросло до підлоги та перестало їй підкорятися.

Його рука підіймалася, ніжно погладжуючи шкіру і вже майже залізла під сукню. Як же їй хотілося сповзти нижче, а йому дозволити зайти далі...

- Поговоримо? - Діана відсмикнула його долоню і піднялася.

Сидіти поруч з ним і вдавати, що нічого не відбувалося, вона б не змогла, швидко вийшла з кінозалу і зупинилася в не менш темному коридорі біля крайнього вікна.

Діана знала, щоб він вийде не одразу. Але він точно прийде.

Вадим з’явився за хвилину. Поправив комір сорочки й підняв очі.

- Що відбувається? - вона вороже схрестила руки на грудях.

- Складно пояснити, - він усміхнувся, повільно наближаючись. - Але тобі сподобалося.

- Та я просто охрініла, - скривилася Діана. - Що ти робиш?!

- Хочеш охрініти ще більше?

Куди вже більше, думала вона. В слух говорити не стала.

На кожен крок Вадима її серце віддавало приємним болем. Він підійшов, обхопив її обличчя долонями й поцілував. Діана не одразу відреагувала, закрадалися сумніви, що його варто було б відштовхнути. Але Вадим чомусь був упевнений, що вона цього не зробить, його язик наполегливо увірвався до її рота, а тіло Діани немов електричним струмом пройняло.

Цей здавалося б, малознайомий хлопець пробуджував у ній почуття, про які вона встигла забути. Його запах зводив з розуму, а рішучі поцілунки змушували хотіти більшого. Він розумів це за її поведінкою, Діана цілувала його у відповідь, і калюжкою розтікалася, відчуваючи його міцні обійми. Губи починали боліти, дихання збилося, а серце втомлювалося від такого надлишку емоцій.

В моменти палких поцілунків у Діани промайнуло питання про те, що буде далі? Як їм дивитися в очі одне одному, коли все закінчиться? А може поцілунок щось змінить у їхніх стосунках. Але їй подобалося все, що відбувалося між ними: злитися і ненавидіти, водночас задихаючись від пристрасті, яка зводила з розуму.

Може в цьому поцілунку і були знущання з боку Вадима, але зовсім скоро вони зникли. Те, з яким бажанням він накидався на її губи неможливо зіграти, він і справді хотів цього.

Вадим відсторонився перший і зробив півкроку назад. Він немов щось відчув, бо Діана за гуркотом серця і танк не помітила б.

- Я тебе вже скрізь шукаю, - у проході з'явився Рік.

З його спокійної реакції стало зрозуміло, що він нічого не бачив. А їхня близькість і те, що вони могли розмовляти, його не здивували. Або він прикидається, а в голові вже сотні жартів розроблені. Тепер у них хоча б був сенс.

***