Сонце, молодість, салют - Світлана Бонд

- Тебе щось мучить, ти хочеш у чомусь зізнатися, але не можеш.

- Я хвилююся за неї, - прошепотів Діма.

Вони зупинилися далеко від них, але чути могли майже все.

- Не відволікай тільки, - просила Аліса.

- Мені варто зізнатися? - запитала Діана. Ніхто не пояснював, про що розмова, але вона була впевнена, що зараз почує все правильно.

Христина провела руками по картах.

- Зараз тебе просто не зрозуміють. Час ще не настав. Можливо, пізніше.

Діана видихнула так, немов півжиття чекала цих слів.

- Добре, дякую, - вона піднялася. - Мабуть, це все, що я хотіла дізнатися.

Коли вона вийшла з бесідки, туди наважилася зазирнути Аліса. Присіла навпроти Христини й глянула на карти, які та почала ретельно перемішувати.

- Є якесь конкретне запитання? - поцікавилася подруга.

- Розкажеш мою долю на цей рік?

Христина продовжила проводити свої махінації, мішати карти, відсувати стопку, просити Алісу зробити так само. Викладати три карти, потім ще три, і ще. Задумливо терти підборіддя, щось зіставляти та робити висновок.

- Ти думаєш, що в тебе якісь проблеми. Шукаєш виправдання своїм вчинкам в інших людях, але нічого такого немає. Це навіть не проблема, просто ти така людина. З тобою все нормально.

Не питаючи, Аліса розуміла, що мається на увазі. Христина розробляла своє ворожіння, вона не переказувала минуле, не говорила про майбутнє, просто завуальовано поясняла як краще вчинити. Не хотіла ніяк впливати на долю, розчаровувати або навпаки змушувати очікувати кращого. Вона всього лише могла дати надію.

- Але я думаю, твоє життя налагоджується. Якщо тобі не подобається те, чим ти займаєшся, поміняй щось, у тебе все вийде, тим паче поруч із тобою хороші люди. Ти вже відпустила ситуацію і живеш далі.

Аліса стиснула губу. Виникло нове запитання.

- А собі ти можеш поворожити?

Христина звела брови, немов їй підкинули геніальну думку. Скільки разів ворожила іншим людям, її слова ставили на вірний шлях, але самій собі вона жодного разу не ворожила. У неї було багато проблем, багато заскоків, а вона боялася дізнатися правду. Карти б показали, що зустрічатися одночасно з двома - це найтупіше рішення. Сказали б, що вона насправді нікого не кохала. Сама себе не змогла прийняти, не змогла полюбити, от і шукала того, хто зможе дати їй достатньо любові.

Також боялася, що карти розкриють, наскільки безглуздим є її існування, спроби чогось домогтися та острах, що все в цьому житті вона робить не так. Ніхто напевно не повірив би, що в душі Христина така нещасна. З боку виглядає людиною, яка любить це життя, але прокидаючись щоранку, вона одягає одну з масок. Якою вона буде сьогодні. Головне, щоб не справжньою. Вона справжня відштовхне людей. Іноді лише прикидаючись, можна побути тим, ким справді хочеш.

Тільки в таборі Христина жила щасливим життям. Варто було повернутися в місто, як депресія накривала з новою силою. Терпіти ненависну роботу, гнітючу квартиру, неадекватних сусідів і огидних колег, з якими їй було так складно спрацюватися. Попри те, що колишній хлопець був доволі багатим, вона не намагалася цим користуватися. Переконувала себе, що вона не така. Сильна й незалежна. Нещасна і повільно сходить з розуму.

- Думаю, це не дуже гарна ідея, - відповіла Христина, ледь не забувши про запитання.

До них заглянув Рік. Побачив, чим вони тут займаються, і не зміг промовчати.

- Що, дівчата, привороти замовляєте? Або порчу?

Аліса опустила очі, першим реченням він ввів її в фарбу.

- Це не до мене, - скривилася Христина. - Я взагалі-то добра відьма.

- Тобто ти не заперечуєш, що відьма? - усміхнувся він.

- Так, можу навести на тебе прокляття, - вона різко розтиснула спрямований у його бік кулак. - Чекай.

- Боюся-боюся, - він похитав головою і зник.