Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
Третій рейх від капітуляції в 1943 році відмовився. Що й було потрібно Сталіну. Московські автори чудово розуміють, що втнув президент США: «Вимога беззастережної капітуляції як єдиної умови завершення війни проти Німеччини утруднювало її керівництву укладання сепаратних угод з західними державами» [161].
Розгорнулася страшна за масштабами та цинічністю боротьба. Німеччина намагалася розколоти Антигітлерівську коаліцію. Саме після Касабаланки було піднято скандал навколо розстрілів чекістами польських офіцерів в Катині. Розрахунок був на те, що поляки вимагатимуть від своїх союзників англійців розірвати стосунки з СРСР. Німці навіть допустили польську делегацію на місце ексгумації тіл. Сікорський негайно звернувся до Черчилля.
У відповідь СРСР розірвав дипломатичні стосунки з урядом Польщі в еміграції та демонстративно розпочав формування прорадянської польської армії.
У свою чергу ОУН Бандери через 24 дні після закінчення конференції у Касабланці й буквально напередодні оголошення Рейхом тотальної війни організувала власну конференцію, на якій було вирішено питання створення УПА та боротьби проти німців, більшовиків і поляків. Почалася боротьба за створення суверенної Української держави як частини ідеї «Європейського союзу» Черчилля.
Тут сталася перша цинічна зрада. Черчилль відмовився розривати стосунки з Москвою, цинічно заявивши голові польського уряду генералу Сікорському: «Я часто, дуже часто поділяю Вашу позицію. Але інша політика неможлива. Бо наш обов’язок поводитися так, щоб врятувати головні цілі, що ми їх поставили, й ефективно служити їм» [162]. Черчилль не просто послав подалі польського союзника. Він прямо попередив, що позиція Сікорського його до добра не доведе. То була майже пряма погроза: «Існують речі, котрі, хоч і достовірні, не годяться, аби говорити про них публічно. Порушити цей принцип – значить припуститися серйозної помилки» (там само).
Сікорський не вгамовувався і «принцип» порушував. Генерал не міг зрозуміти, як можна зрадити десятки тисяч поляків, які воювали з тими ж таки нацистами під прапорами британської армії. Як можна заплющити очі на злочини комуністів, аби використовувати їх у борні проти нацистів. Як можна дружити проти кривавого маніяка з іншим маніяком, на якому ще більше крові. За це генералу Сікорському влаштували авіакатастрофу. Матеріали її розслідування досі засекречені. І будуть засекреченими ще до 2043 року. А там може виявитися, що вони взагалі кудись зі сховищ британських спецслужб зникли.
Сікорський не знав того, що знали Черчилль і Рузвельт. Сталін навесні 1943 року затіяв таємні переговори з німцями на предмет укладення сепаратного миру. Цього разу переговори йшли через японців. А 1 травня 1943 року центральні газети нейтральної Швеції вибухнули сенсацією: між СРСР і Рейхом у Стокгольмі йдуть таємні переговори. Справжню паніку викликали відомості про начебто восьмиденний візит до Москви Ріббентропа. Прямих документальних підтверджень цьому немає. Проте навряд чи цим питанням займався знаменитий англійський військовий історик і теоретик Ліделл Гарт, якби воно було цілковитою вигадкою.
Наскільки Сталін блефував – не важливо. Головне, що він шантажував Лондон і Вашингтон сепаратним миром. А тим не дуже хотілося залишатися удвох проти Німеччини, Італії і Японії. Тим паче, що «вільна демократична преса» за радянські гроші просто рвала на шматки західних керманичів, вимагаючи Другого фронту і саме в Західній, а не Південній Європі.
Сталін міг не звертати уваги на вибори, а от британські та американські політики такої розкоші дозволити собі не могли. Словом, протягом літа 1943 року передусім між Сталіним та Рузвельтом виникло цілковите порозуміння, яке виповзло брудом у Тегерані. У тому ж таки Тегерані остаточно «зламався» і Черчилль. До речі, саме через Балканську стратегію сера Вінстона, сталася моторошна трагедія на Волині. І польські, і українські націоналісти були тісно пов’язані з Лондоном, а отже – обізнані на Балканській стратегії. Тому дати 9 липня (висадка союзників на Сицилії) та 11 липня (атака польських сіл на Волині з боку УПА) 1943 року – ланки одного ланцюга.
Ультиматум польському населенню з вимогою відійти з Буг, надійшов за 2-3 дні до сицилійських подій. Напередодні з Лондону прийшов наказ Армії Крайовій та провідникам місцевого руху спротиву польське населення не відводити, «інакше ми втратимо східні креси». І поляки, і українці боролися за терени майбутніх національних держав, що мали постати в результаті вторгнення союзників на Балкани.
Тегеранська конференція – одна з найганебніших сторінок в історії людства.
Апогеєм підкилимних ігор стала зустріч глав країн Великої Трійки в Тегерані 28 листопада – 1 грудня 1943 року, відома як Тегеранська конференція. То була одна з найганебніших сторінок в історії людства, про яку колись, Бог дасть, напишу окрему книгу. На ній двоє змовників – Сталін і Рузвельт таємно домовлялися про знищення та розподіл Британської імперії, а також ділили решти країн світу. Зовні було все пристойно – зібралися лідери трьох великих держав обговорити насущні проблеми боротьби з нацизмом. Головне – відкриття Другого фронту в Європі, наче його вже не існувало в Італії. Деякі питання післявоєнного світового упорядкування обговорити, наприклад, створення ООН. Але головне відбувалося не вдень, перед фотокамерами та мікрофонами журналістів, а увечері. Для цього Кремль і Білий дім домовилися, що американська делегація на період конференції розташується в радянському посольстві. І вигадали для цього виправдання, мовляв, страшний гітлерівський спецназівець Отто Скорцені готує замах на містера Рузвельта. Хоча ніхто насправді жодного замаху не готував і не планував. «Сходняк» Сталіна та Рузвельта в посольстві СРСР було підготовлено заздалегідь Гаррі Гопкінсом, Елджером Хіссом та послом США в Москві Вільямом Гарріманом, теж «великим другом» СРСР. Для прикриття «сходняка» досі підживлюють міф про операцію «Довгий стрибок», яку буцімто готував Скорцені, хоча сам він давно це все спростував.
Колишній дипломат Валентин Бережков наскрізь брехливу книжку про це написав «Тегеран-43», а потім і фільм зняли – знаменитий свого часу бойовик. Навіть участь в ньому зіркового актора Алена Делона не поскупилися оплатити. Тими вечорами в радянському посольстві Сталін і Рузвельт під бокальчик гарного дагестанського коньячку домовлялися про Польщу, Литву і Латвію; про Китай і Корею; про
