Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

48. Що стосується їхніх ліквідних активів, кожен заявник у цій справі вирішив наводити усні докази. При цьому вони теж користувалися гарантіями, згаданими … вище. Вони мали юридичних представників і завдяки докладним ухвалам судді отримали інформацію про те, як саме розраховано розмір доходу. Кожному заявникові забезпечили змогу дати пояснення щодо свого фінансового стану та описати, що сталося з майном, яке суддя врахував при визначенні розміру прибутку...

49. Суд погоджується ..., що покладання на кожного заявника обов’язку надати вірогідний звіт про їхній наявний фінансовий стан не було несумісним із поняттям справедливого судового розгляду в системі кримінального судочинства. Після того, як у кожній із справ встановлено багаторічну причетність заявників до широкомасштабної і прибуткової торгівлі наркотиками, цілком небезпідставно було очікувати, що вони пояснять, що сталося з усіма тими грошима, котрі, як доказало обвинувачення, перебували в їхньому розпорядженні, — не менш небезпідставно, ніж очікувати від них на першій стадії процесу доведення законності джерела таких коштів або активів. Такі питання не виходять за рамки компетенції заявників і виконати покладений на кожного з них обов’язок було б неважко, якби їхні свідчення про свої фінансові справи були правдивими.

50. Отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було ні щодо одного, ні щодо другого заявника.

«Сондерз проти Сполученого Королівства» (Saunders v United Kingdom), 19187/91, 17 грудня 1996 р.

74. ... Публічний інтерес не може слугувати виправданням використання відповідей, здобутих під тиском під час несудового розслідування з метою викриття обвинуваченого в судовому провадженні. У зв’язку з цим варте уваги те, що, за чинним законодавством, свідчення, здобуті Управлінням боротьби з шахрайством в особливо великих розмірах з застосуванням його примусових повноважень, не можна зазвичай пізніше наводити як докази під час суду над особою, яка дала ці свідчення. Більше того, той факт, що заявник дав свідчення до висунення йому обвинувачень, не заважає визнати їхнє використання під час подальшого кримінального провадження таким, що це право порушує.

75. ... різноманітні процесуальні гарантії, на які посилався уряд-відповідач ... не можуть забезпечити захисту в цій справі, оскільки вони не завадили використанню таких свідчень у подальшому розгляді кримінальної справи.

76. Отже, у цій справі допущено порушення права особи не свідчити проти себе.

«Тирадо Ортіс і Лосано Мартин проти Іспанії» (Tirado Ortiz and Lozano Martin v Spain) (ухв.), 43486/98, 22 червня 1999 року.

1. Заявники стверджували, що їхнє засудження за грубу непокору наказам у вигляді відмови пройти перевірку на вміст алкоголю з допомогою аналізатора дихання, порушило принцип, відповідно до якого кожен, кому висунуто обвинувачення в скоєнні кримінального злочину, має право не давати свідчень, що можуть бути використані проти них ... проте право не свідчити проти самого себе передусім передбачає дотримання волі обвинуваченого зберігати мовчання ... воно не поширюється на використання в кримінальному процесі тих матеріалів, які можна здобути від обвинуваченого з застосуванням примусу, але які є незалежно від його волі — наприклад, таких як документи, вилучені на підставі ордера; зразки дихання, крові та сечі, а також тілесної тканини для експертизи ДНК... Суд у цій справі зазначає, що правова норма, проти якої висунуто заперечення, ґрунтується на аналогічному принципі.

Суд також відзначає, що співробітники поліції запропонували пройти перевірку дихання на вміст алкоголю, бо підозрювали заявників у скоєнні правопорушення. Крім того, проти довільного або неналежного використання результатів тестів передбачено низку різних гарантій. Більше того, у державах -членах Ради Європи перевірки на вміст алкоголю в зв’язку з застосуванням законодавства про дорожній рух є звичними.

З огляду на викладене вище, Суд вважає, що те, як оспорювана правова норма була застосована в справі заявників, якихось ознак порушення статті 6 Конвенції не виявлено.

«Краксі проти Італії» (Craxi v Italy), 34896/97, 5 грудня 2002 року.

83. ... Крім того, оскільки заявник стверджував, що пан Пучіні Баталія був свідком захисту, Суд відзначив, що пан Краксі не вказав точно обставин, щодо яких цей свідок може надати свідчення. Отже, не доведено, що виклик цього свідка був необхідним для встановлення істини і що відмова допитати цього свідка порушила права захисту...

«Попов проти Росії» (Popov v Russia), 26853/04, 13 липня 2006 року.

184. Суд зазначає, що заявник подавав клопотання про дозвіл на виклик у суд кількох свідків, які, на його думку, могли б підтвердити його алібі... Однак суд не взяв до уваги їхні свідчення на тій підставі, що вони, будучи родичами заявника, намагалися йому допомогти...

185. Окрім того, Суд зазначає, що, відмовляючись допитати пані Р. та пана Х. [котрі родичами не були], суд першої інстанції не розглядав питання про те, чи можуть їхні свідчення мати значення для судового слідства. Проте з того, що попередні клопотання захисту про їхній допит були формально декілька разів задоволені, як у ході попереднього розслідування, так і судового розгляду, випливає, що органи влади держави погоджувалися, що їхні свідчення таки можуть мати значення.

188. ...Зважаючи на те, що в основу обвинувального вироку заявникові були покладені суперечливі докази проти нього, Суд доходить висновку, що відмова національних судів допитати свідків