Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
ЗАКУСИЛО Петро Климентійович
(01.12.1890-?) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Базар Овруцького повіту Волинської губернії. Закінчив Житомирську духовну семінарію, Віленське військове училище (1916). У складі 451-го піхотного полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У 1918–1919 рр. отаман Вільного Козацтва та повстанців містечка Базар Подільської губернії. У серпні 1919 р. зі своїм повстанським загоном приєднався до 2-го Галицького корпусу Української Галицької армії. У 1920–1922 рр. — старшина 27-го та 21-го куренів 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У 1920—30-х рр. — мешкав у Польщі, з 1945 р. — у Німеччині.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1593. — С. 115.
ЗАЛЕВСЬКИЙ Болеслав Миколайович
(-09.1896-04.1945) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Бар Подільської губернії. Останнє звання у російській армії — прапорщик.
З 1918 р. служив в Окремій Запорізькій дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. У 1920–1921 рр. — командир 5-го Богданівського куреня 2-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.
З 1923 р. жив на еміграції в Польщі. У 1928 р. закінчив агрономічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах.
У 1943 р. вступив до Дивізії СС «Галичина». У 1944–1945 рр. служив сотником у 2-му батальйоні 31-го полку цієї дивізії. Загинув у бою піл Катцендорфом.
Список поляглих вояків 1-ї Української Дивізії та інших формувань…. — Лондон. — 1953. — С. 38; ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 219. — С. 97-зв.;. Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 43; Наріжний С. Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С. 142
ЗАЛЕНСЬКИЙ Олексій Іванович
(1875—?) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Могилів-Подільський. Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик 3-го Ковенського фортечного піхотного батальйону. Останнє звання у російській армії — капітан.
У 1920 р. служив у 9-й стрілецькій бригаді 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. Станом на 25.05.1921 р. — приділений до штабу 21-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.
З 1923 р. жив на еміграції у Калішу.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 73–79; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37.
ЗАЛОЗНИЙ Микола
(?—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — поручик.
На українській військовій службі з весни 1918 р. 26.10.1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин. З 07.11.1918 р. — приділений до штабу 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 06.12.1918 р. — ад'ютант штабу 7-ї пішої дивізії, з 28.12.1918 р. — начальник муштрово- мобілізаційної частини штабу 7-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. З 14.03.1919 р. — т. в. о. начальника штабу 16-го пішого загону Дієвої армії УНР. З 01.04.1919 р. — т. в. о. начальника штабу 3-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР 3 06.10.1919 р. — т. в. о. начальника штабу 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою. З 01.06.1920 р — начальник мобілізаційного відділу штабу 7-ї запасної бригади Армії УНР. З 27.06.1920 р. — помічник начальника цього відділу. З 10.07.1920 р. — комендант штабу 7-ї запасної бригади Армії УНР. З 19.09.1920 р. — приділений до оперативного відділу штабу 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. З 04.12.1920 р. — приділений до мобілізаційно- персональної управи Військового міністерства УНР
У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 812. — С. 124.
ЗАПОРОЖЕЦЬ
(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.
У російській армії мав офіцерський чин. В українській армії станом на 16.08.1919 р. — начальник штабу 5-ї Селянської дивізії Дієвої армії УНР.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 28.
ЗАРИЦЬКИЙ Володимир Антонович (молодший)
(21.11.1896-21.02.1982) — сотник Армії УНР (полковник в еміграції).
Зарицький Володимир (молодший), фото часів Першої світової війки (За Державність. — Торонто. — 1966. — Ч. 11)
Народився у Кам'янці-Подільському. Закінчив Одеське Сергіївське артилерійське училиіце. Останнє звання у російській армії — підпоручик.
З січня 1919 р. — командир 3-ї батареї 4-го гарматного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР. З вересня 1919 р. — в. о. командира цього полку. В 1920 р. служив у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. В 1921 р. — командир збірної батареї 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Зарицький Володимир (молодший), фото 1921 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)
З 1928 р. - контрактовий офіцер польської армії у складі 2-го полку легкої артилерії. Останнє звання у польській армії — капітан.
З 1950 р. жив на еміграції у США. Помер та похований у Чікаго.
Шашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965; Некролог// Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1982. — Ч. 2. — С. 89; Зубенко І. Наші лицарі й мученики. — Каліш. — 1923. — Ч. 2. — С. 24–28.
ЗАРИЦЬКИЙ Володимир Антонович (старший)
(1894 — після 1922) — сотник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — поручик.
З січня 1919 р. — командир 2-го гарматного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР, який у складі 2-го Галицького корпусу воював проти польської армії під Львовом, а згодом — проти більшовиків. У листопаді 1919 р., після переходу УГА на бік Збройних Сил Півдня Росії, був усунутий за вимогою білих як «петлюрівець». У 1920–1922 рр. — командир батареї 4-ї
