Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький

Зате символи щасливої квітки часто виготовляли із золота й емалі у вигляді брошки, обручки, браслета —- взагалі на різних жіночих ювелірних прикрасах.

В Англії бузок, хоч як це дивно, вважали квіткою горя, очевидно, через те, що його лілові та бліді відтінки нагадують колір смерті.

Давнє англійське прислів'я навіть стверджує: той, хто носить бузок, не носитиме обручки. А тому надіслати юнакові, котрий сватає дівчину, гілку бузку — означає відмовити. І такий ввічливий спосіб відмови часто застосовували. -

У цій країні тривалий час ріс тільки ліловий бузок, а про те, як з'явився білий, існує переказ. Розповідають, що один багатий лорд образив дівчину, яка довірилась йому, і та померла з горя. Невтішні друзі засипали надгробок її могили бузком.

Бузок був ліловий, а коли наступного дня прийшли подивитись, то незвичайно здивувались: він виявився білим.

Кажуть, що то був перший такий різновид цієї рослини. її білі кущі показують цікавим на кладовищі містечка Вей у Хартсфоршині.

Наукова назва бузку — Syringa vulgaris походить від грецького syrinx — трубка, дудочка, оскільки гілка чи стовбур деревця мають м'яку серцевину і з них легко виготовити дудку, свисток, сопілку. А сопілку, як розповідає легенда, винайшов міфічний бог Пан, зробивши її з очеретини, на яку перетворилася красуня-німфа Сірінкс, котра хотіла втекти від нього та його домагань. Про таке перетворення у своїх чарівних «Метаморфозах» Овідій оповідає:

«Inter Hamadryadas celeberrima...

Najas fuit. Nymphae Syringa vocabant

Panaque, quum prensam sibi jam Syringa putaret Corpore pro Nymphae calamos tenuisse palusteres:

Dumque ibi suspirat, motos in nrundine ventos Effecisse sonum temiem, similemque querenti...»

(Коло підніжжя зелених пагорбів Аркадії серед своїх подруг у лісі жила знаменита німфа Сірінкс. Повертаючись із гір, її перестрів одного разу бог Пан... Німфа кинулась тікати, але була зупинена течією ріки Ладони. Нещасна звернулася до вод, сестер своїх, благаючи пропустити. Та Пан наздогнав, хоче обняти, але замість Сірінкс обіймає очеретину. З тих пір її вітер хитає і стогне вона, й жалібно плаче...).

По-французьки бузок — Lilas, звідси й назва кольору — ліловий. Це слово перське, і означає воно — квітка. На Сході, звідки, як відомо, і походить бузок, він став символом сумної розлуки. А тому юнак дарує його своїй коханій лиш тоді, коли вони змушені розлучитися назавжди.

У Німеччині його часто ототожнюють з іншою рослиною, називаючи бузиною — Hollunder, приписуючи бузку її цілющі властивості, відносячи до нього численні повір'я, що стосуються саме останньої.

Тут нерідко можна зустріти надзвичайно великі, старі рослини, як, наприклад, у саду берлінського госпіталю «Charite».

Бузкові цьому понад сто років. Посаджено його в 1801. Тепер він надзвичайно розрісся і нагадує скоріш великі дерева, аніж кущі.

Довкруг поставлена чудова металева огорожа, а коли весною бузок зацвітає — то рідкісне видовище.

Останнім часом неспокійні садівники, не задовольняючись природним плином подій, примусили квітку цвісти на Великдень і навіть на Різдво. Маленькі кущики бузку в горщиках — окраса наших кімнат, тим більше, що все це не вимагає особливого клопоту, варто лише зволожувати землю.

Для того, щоб він розквітнув узимку, потрібно восени взяти маленьке деревце, на якому вже утворились бруньки, й посадити в горщик. Потім поставити в прохолодне місце й дати йому трохи промерзнути. А за місяць до Різдва занурити гілки в теплу воду, з температурою тридцять градусів, і, протримавши так шість-вісім годин, поставити на світлому місці, біля батареї.

Звичайно, квіти не будуть такими розкішними, як у теплицях досвідчених садівників, але обов'язково зацвітуть і цвістимуть довго. Кажуть, що бузок зацвіте, навіть якщо взимку нарізати гілочок, покласти на кілька годин у прохолодне темне приміщення, а потім на дві-три години опустити в воду — плюс тридцять градусів, після чого поставити в пляшку з водою там, де постійно тепло.

Та, звісно, для нас особлива чарівність розквітлого бузку не зимової пори, а навесні — у привільному саду.

Тут наші спогади часто пов'язуються із старовинними дворянськими гніздами, де бузок — необхідна приналежність садів і парків. А його квітучі, розкішні кущі перед фронтоном будинку — краса і гордість господарів.

Згадаймо лише гарну картину художника Максимова «Усе в минулому». Заглиблена у спогади стара жінка сидить під кущем розквітлого бузку. Хтозна, чи не постають перед нею цієї хвилини милі образи її молодості? Може, саме тут, на лавиці під бузком, відбулося перше освідчення в коханні, й вони удвох, перебираючи дрібні пелюстки, шукали в них щастя?

«Спустілий сад старий, де зустріч нас єднала...

Все вимів час, і лише любі тіні

З минулого, мов сон, у спогадах встають...»

А пам'ятаєте іншу чарівну картину — «Бабусин сад» Полєнова? І тут квітучий бузок, що, можливо, теж багато чого нагадує старезній бабусі, котра тупцяє, спираючись з одного боку на паличку, а з другого — на руку юної дівчини.

Одне слово, бузок, постійна окраса наших садів,— завжди близька й рідна для нас рослина. І, зустрівши десь на чужині розквітлий кущ, мимоволі линемо думкою на батьківщину, до свого старого рідного куточка, як це прекрасно сказано у вірші високопоставленого поета К. P.:

«Розчинив я вікно...

І в обличчя диханням бузку Ніч війнула з весняного цаду...

Не змагаючи тугу в'язку,

Про вітчизну згадав я далеку,

Соловейко там пісню-ро^раду Цілу ніч — до знемоги, до спаду Над квітучим бузком розливає».

Замість вступу. Квіти й торгівля квітами в Парижі . З

Літературно-художнє видання Казки, на які ми чекали Серія з 10 книг Книги 3—4

КВІТИ В ЛЕГЕНДАХ ТА ПЕРЕКАЗАХ

Редактор М. С. ЧищевиіГ]

Художній редактор А. М. Буртовий Технічний редактор О. І. Дольницька Коректори Г. О. Авдєєнко, Л. О. Ващенко

Здано до набору 1 1.08.92. Підписано до друку 26.1 1.92. Формат 60 x 90 1/16 ■ Папір книж.-журнальний. Гарнітура Балтика. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 13,0. Умови, фарбовідб. 13,66. Обл.-вид. арк. 15,2.

Зам.

Фірма «Довіра»

252001 Київ-1, вул. М. Грущевського, 1 д

3-81 Квіти в легендах та переказах /Пер. з рос. П. Ф. Кравчука.— К.: Фірма «Довіра», 1992. — 207 с.: іл. — (Казки, на які ми чекали: В 10 кн.; Кн. 3-4),

ISBN 5-7707-2493-5'

В історії квітів — частини історії людства. Саме про це своєрідна книга М. Ф. Золотницького, що вперше побачила світ у дореволюційному Санкт-Петербурзі.

Щоб засвідчити вірність своєму коханому, Клеопатра прикрасила себе вінком з отруєних троянд, пелюстки яких Марк Антоній, наслідуючи звичай,