Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

194 Підхожий мотив є в «Моральних двовіршах» Діонісія Катона (1,33), які були обов'язковою лектурою під час вивчення латинської просодії [див., наприклад: ЛебедееА. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета // Чтения в Императорском Обгцестве истории и древностей российских при Московском университете. - 1885. - Кн. 4 (окт.-дек.). - С. 68]: "Cum dubia incertis versetur vita periclis, / pro lucro tibi pone diem, quicumque sequetur" ("Оскільки життя ненадійне й проходить серед явних небезпек, / уважай за добро для себе кожен день, коли ти трудився" [Дионисий Катон. Моральные дистихи // Вестник древней истории. -1981. - № 4. - С. 229]).

195 Марк Ульпій Траян (Marcus Ulpius Trajanus) (53-117 pp.) - римський імператор упродовж 98-117 pp. Його називали "Найкращим Принцепсом".

196 Тіт Флавій Веспасіан (Titus Flavius Vespasianus) (9-79 pp.) - римський імператор упродовж 69-79 pp., засновник династії Флавіїв. Сковорода знав про нього не лише з римської історіографії, зокрема з «Життя дванадцяти цезарів» Светонія, але також з опери «Тітове милосердя» («La clemenza di Tito»), чиє лібрето написав П'єтро Метастазіо, взявши за взірець сюжет трагедії П'єра Корнеля «Цінна, або Милосердя Авіуста». Уперше ця опера була виконана під час коронації імператриці Єлизавети Петрівни [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 82-87].

197 Сковорода подає українською мовою приписувану Тітові крилату фразу: "Diem perdidi". У 8-ій книзі «Життя дванадцяти цезарів» Светоній розказує про Тіта таку історію: "А якось за вечерею, пригадавши, що за цілий день нікому не зробив нічого доброго, він промовив свої знамениті слова, пам'ятні й гідні всілякої похвали: 'Друзі мої, я змарнував день'" [Гай Светоний Транкеилл. Жизнь двенадцати цезарей/ Пер. с лат. предисловие и послесловие М. Л. Гаспарова. - Москва, 1990. - С. 209]. Із сучасників Сковороди цю історію згадував, наприклад, Іван Крилов на сторінках «Санкт-Петербургского Меркурия»: "Великий Тит плакал, говорят, о том дне, который проводил, не сделав доброго дела..." [Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века. - Москва, 1952. - Т. II. - С. 386].

198 Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 8,16.

199 Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 6.

200 Цитата трохи неточна. Пор.: првникХ ^ііконъ не лежйтъ, но Бе^кшнны/иъ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 1: 9).

201 Послання св. ап. Павла до римлян 14: 4.

202 У старих університетах були доктори богослів'я, права та медицини.

203 Послання св. ап. Павла до галатів 4: 7.

204 Пор.: "Доброе братство милее богатства" [Пословицы русского народа. Сборник

В. Даля. - Москва, 1957. - С. 776]; "Добре брацтво краще багацтва" [Номис, № 9502]; "Добре братерство краще багатства"; "Дружба та братство дорожче багатства" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 157, 701].

205 Див.: ДрХгъ в^ренъ крбвъ кр^покъ: шврѣтьш же gro швр^те сокрбвифе (Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14).

206 Євангелія від св. Івана 15: 14.

207 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 3: 32. Пор.: се, літи твоа й врлтЇА.

208 Книга Ісуса, сина Сирахового 15: 2.

209 Євангелія від св. Івана 18: 37. Повністю вірш звучить так: нл сїе родй^сА й нл сїе

пріидб^ъ въ /жръ, да свид^тє/іствХкі йстинХ.

210 Євангелія від св. Івана 17: 17.

211 Фраза въ рХи/Ь вжїей зринає в Книзі Притч Соломонових 21: 1, у Книзі Екклезіястовій 9: 1 та в Книзі Премудрості Соломонової 3: 1.

212 Євангелія від св. Івана 15: 5.

213 Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14.

214 Див. прим. 67.

215 Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 8,16.

216 Пор.: "Мученики святій причастившеся огню, ражженіє показаху божественнаго своєго любленія" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 17].

217 Пісня над піснями 8: 6.

218 Це поняття в літературі старої України мало також форму "боговидВніє" [див.: Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1689. - Арк. 68 (зв.).] чи "философскоє боговидВніє" [див.: Алфа і Омега. - Супрасль, 1788. - Арк. 191 (зв.)].

219 Книга Премудрості Соломонової 7: 27.

220 Книга Премудрості Соломонової 8: 2.

221 Книга Премудрості Соломонової 7: 29.

222 Пісня над піснями 6: 9.

223 Книга Премудрості Соломонової 8: 7.

ТРАКТАТИ, ДІАЛОГИ, ПРИТЧІ

Убуждіпеся ВИДѢША СЛАБУ Егсо1

Весь Мір спит, да еще не так спит, как со Праведникѣ сказанно: "Агце падет, не разбіется..."2 Спит глубоко, протянувшись, будто ушыбен об нея. А наставникы, пасущыи Ізраиля, не толко не пробуживают, но еще поглаживают: "Спи, не бойсь, мѣсто хорошое, чево опасатся?" Глаголюще Мир, и нѣсть Мира3. Блаженный Петр с товарищами своими! Господь сам пробуживает их: "Где вы почиваете? Встанте, - говорит, - тогда уже не бойтеся"4. Колбтит сих погребённых и Павел: "Встань, де, Мертвец! и воскресни от Мертвых...5 Потоль ты Землею будеш и не пресобразишся от нея во Хріста, пока не увидиш свѣтлаго небеснаго Человѣка"; и со сем-то рѣчь будет.

"Убуждшеся видѣша славу.. ."6

Ѳамар, Невѣстка Іуды, сына Іяковля, показалась Ему Блудницею. Не познал Ея затѣм, что закрыла Лице своє. Но по справкы узнал и сказал: "Оправдася Ѳамар паче Мене"7. Таким же образом и сыны Ізраилевы не могли смотрѣть на блисгающое славою Лице Мойсея, Человѣка Божія. А на что ж они смотрѣли? на покрывало толко Одно, затемняющое Лице. Какой же ты Ізраиль? Обрѣзан ты по тѣлу, да не обрѣзан по смыслу. Тма твоим Очам сносна, а на Истину смотрѣть не терпиш.