Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

<2> Сковорода має на думці слова: И вйд'І; ^ллѵъ отецъ ^jhjcIhb нл'отХ отії^і своегш, й й^шедъ вбнъ повидл ОБ-іїма врлто/ил свой/Md (Перша книга Мойсеєва: Буття 9: 22).

131 Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 9. Пор.: во^/іегъ o^chS/іъ єсй йкш /іевъ й йкш скѵѵиенъ: кто во^вХдитъ gro;

132 Євангелія від св. Матвія 9: 24.

133 Книга Псалмів 83 (84): 2.

134 Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, икшве.

135 Натяк на українську народну пісню «Пливе щука з Кременчука, пливе собі стиха...».

136 Меандр (гр. Маіаѵброс;' сучасна назва - Мендерес) - річка в Малій Азії, чиє річище дуже звивисте. Про неї Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (СІѴ, 15) писав таке: "...Меандр - вічний предмет вправляння та гри для всіх поетів", бо ця річка, "утворюючи незліченні коліна, то наблизиться до свого річища, то знов од нього відбіжить, так і не ввіллявшись сама в себе" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 465].

137 Ці слова Сковороди означають не космополітичну настанову на взір "ubi bene, ibi patria" ("де добре, там і батьківщина"), а те, що справжнє щастя перебуває всередині нас самих [докладніше див.: УшкалоеА. Сковорода та Україна // УшкалоеА. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. - С. 142-143].

138 Парафраза прислів'їв: "Не місце чоловіка красить, а чоловік місце" [Номис, № 955; Франко, № 17607]; "Не человек местом красится, а место человеком"; "Не место человека красит, а человек - место" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 249, 720].

139 Можливо, це парафраза Книги Псалмів 118 (119): 19. Пор.: Приішецъ єс/ив нл уеши.

140 У християнській традиції така думка чи не вперше зринає в анонімному «Посланні до Діогнета» (5): "Вони [християни] мешкають у своїй вітчизні, але як приходьки; беруть участь у всьому, як громадяни, а терплять усе, як чужоземці. Для них всяка чужа країна є вітчизною, а всяка вітчизна - чужа країна... Перебувають на землі, але є громадянами неба" [Послание к Диогнету// Ранние отцы Церкви: Антология. - Брюссель, 1988. -С. 595-596].

141 Послання св. ап. Павла до римлян 7:14.

142 Очевидно, Сковорода має на думці слова: Hd4<j/io пре/йрости стрл^ъ гденв (Книга Псалмів 110 (111): 10; Книга Притч Соломонових 1: 7; 9: 10).

143 Книга Псалмів 18 (19): 13.

144 Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 56.

145 Книга пророка Ісаї 48: 22; 57: 21.

146 Книга Псалмів 13 (14): 1; 52: 2.

147 П'ята книга Мойсеева: Повторення Закону 28: 16.

148 Людська душа, як гадали старі українські автори, найбільше потерпає від страху саме перед лицем смерті. "О смерте, смерте, чему ты так єстес страшна, - писав, наприклад, Климентій Зиновіїв. - Не толко ты, леч твоя и память ужасна" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 36]. При тому "страшна и ужасна тайна смертная" [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788. - Арк. 488] мала б завжди стояти перед очима набожної людини, адже та ніколи не повинна забувати про "чтыры остатечныи речи: смерть, суд Божій страшный, пекло и Царство Небесноє" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 911; див. про це: Cyzevskyj D. Zu den slavischen Schriften tiber die "vier letzten Dinge" // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1936. - Bd. XIII. - S. 76]. Навіть Христос, бувши непідвладним страхові Богом, як людина, обливався кривавим потом "з самаго уваженя наступуючои горкои муки" [Winnickil. Ustawy rz^du duchownego і inne pisma. - Przemysl, 1998. - S. 71], "терпѣл на души" перед смертю "смуток, жаль, тоскность, боязнь, страх..." [Слово к народу каѳоліческому. - Почаїв, 1765. - Арк. 33 (зв.)].

149 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 57: 20. Пор.: Неправедній же bo^bo/IhXkitca й почйти не воз/ибгХтъ.

150 Пор.: "Грѣх єсть... самоизволноє преступленіє заповѣдій Божіих, или єсть глаголаніє, дВланіє или желаніє противу заповѣдѣ Божея" [Гізель І. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669.-С. 24].

151У списку: прибель.

152 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 18. Пор.: єжє во ^от^ти при/іежйтъ ЛІН, А ЄЖЄ СОД^АТИ ДОБрОЄ, НЕ WBp^TdKI.

153 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 8: 34. Пор.: всакъ творАЙ гр^уъ рлбъ єстб rp-b^k

154 Думка про те, що бджоли працюють не так для себе, як для людей, належить до загальників. Досить пригадати хоч би рядок Горація: "Sic vos non vobis mellificatis, apes" ("Так ви не для себе збираєте мед, бджоли") [Цішбалюк Ю., Кобів Й., СмуроеаЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. -Вінниця, 2003. - С. 307-308], або прислів'я: "Не на себя пчела работает" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 512]. її можна знайти вже в найдавніших фізіологах [див.: СумцовН. Культурные переживания // Киевская старина. -1890. - Т. XXVIII. - Февр. - С. 326]. В українській літературі XVIII ст. вона могла звучати, наприклад, так: "Трудолюбніи бо пчелы премудро труждающіися не себв, но людям в пріобрѣтеніс и сладость собирают..." [Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучи-телный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 10].

155 Натурфілософи подавали такий "портрет" трутня: "Вони [трутні] від природи ліниві й дурні, сідають на невідомих тварин, про що говорить Вергілій («Георгіки», кн. IV). Крім того, трутні не мають жодних турбот, не знають, з яких квітів збирати їжу" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 473]. Про трутнів та бджіл писали й інші старі українські автори, наприклад,