Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
«Моїсєєв проти Росії» (Moiseyev v Russia), 62936/00, 9 жовтня 2008 року.
176. Суд нагадує, що організація судового розгляду для належного справляння правосуддя — це завдання національних судів. Передання справи певному судді або судові перебуває в межах розсуду національних органів влади, що опікуються цієї сферою. Є широкий спектр факторів — таких, наприклад, як наявність засобів, кваліфікація суддів, конфлікт інтересів, доступність місця засідань для сторін тощо, які органи влади мають брати до уваги, призначаючи слухання. Хоча у завдання Суду не входить оцінка того, чи були достатні правові підстави у національних органів влади для того, щоб розподілити (передати) справу конкретному судді або суду, Суд має переконатися, що такий розподіл (передання) відповідали пунктові 1 статті 6, особливо її вимогам щодо об’єктивної незалежності й безсторонності...
177. Російське законодавство не містить яких-небудь норм, що регулюють розподіл справ між суддями суду відповідної юрисдикції. У статті 6.2 Закону «Про статус суддів» передбачено, що контроль над розподілом справ здійснює голова суду в порядку, встановленому федеральним законом ... Однак, оскільки на сьогодні такий закон не прийнято, відповідно до загальної практики справи в суді розподіляють голови на свій власний розсуд.
178. Закон вимагає, щоб після розподілу справи й початку судового розгляду вона залишалося за тим же складом суду до ухвалення остаточного рішення. Цей принцип, відомий як принцип незмінності складу суду. Принцип незмінності допускає можливість заміни судді, який не може далі брати участь у засіданні, іншим суддею. Це поширюється як на професійних суддів, так і на народних засідателів, статус яких прирівнений до професійних суддів...
179. ... Під час судового розгляду справи заявника суддів у складі суду міняли одинадцять разів. Справу один за іншим вели чотири судді-голови. Кожна заміна судді-голови супроводжувалася заміною обох народних засідателів. Крім того, в одному випадку до процесу розгляд справи ввели запасного засідателя, а в іншому — призначили нового засідателя на заміну того, який вийшов зі справи. Щоразу при появі нового члена суду, судовий розгляд необхідно було розпочинати знову.
180. Представники уряду не пояснили, як ця непомірна кількість замін у складі суду — разюча порівняно з іншими кримінальними справами, представленими Суду, — може узгоджуватися з принципом незмінності складу суду, фундаментальне значення якого вони ж самі підкреслювали. Надзвичайну стурбованість Суду викликають не тільки надто часті заміни складу в справі заявника, але й те, що причини таких замін були оприлюднені лише в двох випадках...
182. Суд до того ж відзначає, що, як і при розподілі справ серед суддів, зазвичай повноваженнями щодо передання справи іншому судді-голові користується голова суду. ... закон не встановлює бодай якихось чітких обставини, за яких може відбутися така передання. Брак передбачуваності в застосуванні статті 241 виразилася в тому, що голова Московського міського суду мав необмежений розсуд у питанні заміни судді й переданні справи при розгляді кримінальної справи заявника. У цьому зв’язку Суд зауважує брак процесуальної гарантії проти довільного використання цього розсуду. Так, нема вимоги щодо інформування сторін про причини передання справи або надання їм можливості зробити свої зауваги ... Більше того, заміну члена суду не оформлюють ніяким процесуальним рішенням, яке можна було б оскаржити у вищому суді. Суд вважає, що брак яких-небудь процесуальних гарантій у тексті закону робить членів суду вразливими для тиску ззовні.
184. Враховуючи вищевикладені міркування, Суд вважає, що в справі заявника російське кримінальне законодавство не забезпечило гарантій, достатніх для того, аби не мати жодного об’єктивного сумніву в тому, що не було недоречного тиску на суддів при здійсненні ними судових обов’язків ... З огляду на такі обставини, можна сказати, що сумніви заявника щодо незалежності й безсторонності суду першої інстанції були об’єктивно виправданими у зв’язку з багаторазовою й частою заміною членів суду в його кримінальній справі, які проводили з нез’ясованих причин і не були охоплені будь-якими процесуальними гарантіями.
185. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 з огляду на брак незалежності й безсторонності суду першої інстанції.
7. Зала судових засідань«Стенфорд проти Сполученого Королівства» (Stanford v United Kingdom), 16757/90, 23 лютого 1994 року.
29. Заявник ще стверджував, що уряд відповідальний за погану акустику в залі суду. Хоч це, безумовно, те, що може давати підстави для розгляду питання відповідно до статті 6 ... Конвенції, висновки експертиз, проведених і до, і після скарги заявника, вказували на те, що, крім мінімального послаблення звуку через наявність скляної перегородки, акустичні рівні в залі суду були задовільними ...
30. І нарешті, слід нагадати, що заявника представляли адвокат і адвокат, які без жодних перешкод слідкували за ходом розгляду і мали б усі можливості обговорити з заявником будь-які питання, що випливали з доказування, які ще не було з’ясовано в свідченнях свідків. Окрім того, ознайомлення з стенограмою судового процесу показує, що адвокат здійснював його захист уміло і що суддя, який брав участь у розгляді, у своєму напутньому слові до присяжних зробив справедливий й всебічний підсумок представлених судові доказів.
31. До того ж від апеляційного суду, який займався розглядом справи, ... було, з урахуванням таких обставин, безпідставно очікувати виправлення того, що стверджувало недоліки провадження в першій інстанції, до яких не була привернута увага судді першої інстанції...
32. З огляду на зазначене вище, Суд доходить висновку, що Сполучене Королівство забезпечило справедливий судовий розгляд справи заявника.
