Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
З огляду на ці обставини, Суд вважає, що присутність у військовому суді цивільної особи, що має таку кваліфікацію і відіграє таку центральну роль у провадженні, є не лише важливим механізмом захисту, але однією з найістотніших гарантій незалежного характеру провадження в військовому суді...
«Ірфан Байрак проти Туреччини» (Irfan Bayrak v Turkey), 39429/98, 3 травня 2007 року.
35. Суд встановив, що в цій справі всі члени дисциплінарного трибуналу були офіцерами, які не мали ані суддівського статусу, ані суддівської вишколу. Їх призначав командир військового підрозділу або керівник військового закладу, в структурі якого був трибунал. Отже, всі ці судді перебували у військовому ієрархічному підпорядкуванні.
36. Суд підкреслює, що в цій справі члени трибуналу першої інстанції, так само як і члени вищого апеляційного трибуналу не були офіцерами, які завершували свою військову кар’єру... Під час здійснення ними суддівських повноважень вони залишались підпорядкованими своєму командуванню і не були наділені жодними спеціальними гарантіями, які б увільняли їх від звітів за свої дії перед військовим командуванням.
37. Суд також підкреслює, що полковник військової частини, який двічі висував обвинувачення заявникові..., був командиром офіцерів, які засідали в військовому дисциплінарному трибуналі.
38. Щодо гарантії, яка може надаватись тривалістю суддівського мандату, Суд зауважує, що мандат, яким були наділені члени військового дисциплінарного трибуналу обмежувався річним терміном. Для порівняння Суд нагадує, що чотирирічний мандат суддів суду державної безпеки був визнаний закоротким...
39. Суд повторює, що хоч зазвичай тривалість мандату суддів вважають необхідною умовою їхньої незалежності, коротка тривалість цього мандату сама по собі не спричинює брак такої незалежності на момент, коли виявляються зібрані разом інші необхідні умови...
В цій справі не можна вважати, що були зібрані разом інші необхідні умови незалежності.
40. Спираючись на зазначені вище доводи, Суд вважає, що сумніви стосовно незалежності та неупередженості військового дисциплінарного трибуналу, які виникли у заявника, знаходять об’єктивне підтвердження...
c. Суди державної безпеки та надзвичайного стану«Арап Ялґін і інші проти Туреччини» (Arap Yalgin and Others v Turkey), 33370/96, 25 вересня 2001 року.
46. Суд у зв’язку з цим вважає, що в тому разі, коли — як і в цій справі — до складу колегії суду входять особи, що з погляду виконання своїх службових обов’язків і організації роботи є підлеглими однієї зі сторін процесу, обвинувачені особи можуть мати правомірні сумніви в їхній незалежності. Така ситуація серйозно впливає на довіру, якою суди повинні користуватися в демократичному суспільстві... Крім того, Суд надає великого значення тому факту, що цивільній особі доводиться постати перед судом, що складається, хай навіть тільки частково, із службовців збройних сил ...
47. З огляду на вищенаведене, Суд вважає, що заявники, справу яких за обвинуваченнями у спробі підірвати конституційний лад держави розглядає суд воєнного стану, можуть мати правомірні підстави для побоювань з приводу того, що їхню справу розглядав суд, до складу якого входило двоє військових суддів і армійський офіцер, підпорядкований командувачеві в умовах воєнного стану. При цьому той факт, що в складі суду було двоє цивільних суддів, чия незалежність і безсторонність не викликає сумнівів, не відіграє тут ніякої ролі ...
48. Отже, заявникові побоювання з приводу недостатньої незалежності та безсторонності Суду воєнного стану можна розглядати як об’єктивно виправдані.
6. Зміна складу суду«Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» (Barberá, Messegué and Jabardo v Spain), 10590/83, 6 грудня 1988 року.
71. У той самий день, коли відбувалося слухання, пан де ла Конча — суддя, що головував у першій секції Палати у кримінальних справах Високого суду Іспанії, був змушений поїхати через те, що захворів його свояк, а один із інших суддів, згаданих у наказі від 27 жовтня 1981 року, ... пан Інфанте, також не міг взяти участь у розгляді, оскільки вже не був у складі відповідної секції суду. Їх замінив пан Переса Лемаур, суддя — третьої секції, і пан Бермудес де ла Фуенте, суддя першої секції...
72. Ні заявникам, ні їхнім адвокатам повідомлення про ці зміни, зокрема про зміну судді-голови, не надсилали... Пан Перес Лемаур, разом із паном Барнуево та Бермудеса де ла Фуенте, за загальним визнанням, 18 грудня 1981 року ухвали суто процедурне рішення..., проте адвокати не могли зробити з цього висновок про те, що він також засідатиме в складі суду першої інстанції, зважаючи зокрема на підготовчу нараду, яку вони мали напередодні з паном де ла Конча... Тому вони були захоплені зненацька. І могли мати обґрунтовані побоювання, що новий суддя-голова не буде ознайомлений із безсумнівно складною справою, матеріали слідства в якій, — а вони мали вирішальне значення для кінцевого результату, — нараховували аж 1600 сторінок. Це так і є, попри те, що пан Барнуево, суддя-доповідач ..., залишався в
