Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

7. Тому Комісія, зваживши судовий розгляд у цілому, доходить висновку, що порушення прав заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції на справедливий розгляд справи безстороннім судом зрештою не було.

«C. G. проти Сполученого Королівства» (C G v United Kingdom), 43373/98, 19 грудня 2001 року.

41. Суд передовсім зазначає, що, хоч свідчення і С., і самої заявниці, під час яких ставалися втручання [з боку судді], були, безсумнівно, найважливішими усними свідченнями, оголошеними в судовому процесі, та все ж вони були лише частиною судового розгляду справи по суті, яке тривало три дні. Крім того, хоч апеляційний суд визнав необґрунтованими деякі з тих виступів судді першої інстанції, інші були визнані обґрунтованими. Тимчасом як Суд погоджується з оцінкою апеляційного суду стосовно до того, що адвокат заявника через ці втручання відчував незручності та збентеження, ... адвокатові заявника жодного разу не завадили обстоювати версію захисту, яку він намагався розвинути чи то в ході перехресного допиту, чи з допомогою своїх свідків. Окрім того, Суд надає великого значення тому фактові, що адвокат заявника мав змогу звернутися до присяжних у своїй кінцевій промові, яка тривала 45 хвилин без усякої перерви, якщо не враховувати короткої репліки, яка була визнана обґрунтованою, і що суть аргументів захисту була ще раз наголошена, хоч і в дуже скороченому вигляді, у кінцевій промові судді у справі.

42. За таких обставин, Суд не вважає, що втручання судді у цій справі, хоч вони були надмірні й небажані, перетворили судовий розгляд у цілому на несправедливий.

«Лавентс проти Латвії» (Lavents v Latvia), 58442/00, 28 листопада 2002 року.

119. ... Суд зазначає, що в своїх заявах, опублікованих 4 та 5 листопада 1999 року у виданнях «Lauku avїze» та «Respublika» ..., пані Штайнерте піддавала критиці поведінку адвокатів в цій справі. Вона також висловила припущення щодо результату розгляду справи. Дійсно, наголошуючи на тому, що вона ще не знала, «чи буде ухвалене рішення із обвинувальним вироком чи з частковим виправданням», вона не допускала можливість повного виправдання. Більше того, у своїх заявах, опублікованих 7 грудня 1999 року в «Kommersant Baltic», вона висловила здивування тим фактом, що заявник вперто наголошував на своїй невинуватості щодо всіх висунутих проти нього обвинувачень та пропонувала йому довести свою невинуватість. В очах Європейського суду подібні заяви є не простою «негативною оцінкою справи» заявника, а справжнім викладом позиції щодо суті справи з чітким схиленням до визнання вини обвинуваченого. Європейський суд вважає, що незалежно від того, які причини спонукали пані Шайнете висловитись саме таким чином, її заяви в жодному разі не можуть вважатись сумісними з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому, заявник мав дуже вагомі підстави побоюватись небезсторонності з боку цієї судді...

127. ... Європейський суд вважає, що подібні твердження дорівнюють самі по собі визнанню вини заявника. Крім того, Суд може лише висловити своє здивування з приводу того, що під час свого останнього інтерв’ю пані Шайнете пропонувала обвинуваченим довести суду свою невинуватість. По своїй суті подібна вказівка суперечить презумпції невинуватості, одному з основних принципів демократичної держави.

«Папон проти Франції» (Papon v France) (ухв.), 54210/00, 15 листопада 2001 року.

6. ... Суд зауважує, що судовий процес над заявником сягає своїм корінням до подій (оцінки поведінки французької влади за часів режиму Віші), які довгий час були предметом запеклих суперечок, і що не можна було очікувати, ніби самий судовий розгляд відбуватиметься в атмосфері безпристрасності. Однак, на думку Суду, заявник не довів, що кампанія у ЗМІ, яка проти нього велася, була настільки злісною, щоб вплинути або могти вплинути на висновок присяжних та результати нарад членів колегії виїзної судової сесії.

Навпаки, і сама тривалість цих нарад — дев’ятнадцять годин, і вирок, ухвалений виїзною судовою сесією, схиляють до думки, що присяжні голосували, спираючись на своє внутрішнє переконання і совість, та відповідно до вимоги бути переконаним поза розумним сумнівом, виконати яку вони присягнулися. Суд також вважає, що він повинен зважити й на те, що заявника виправдали за найсерйознішим з висунутим проти нього обвинувачень, а саме в пособництві і підбурюванні до вбивства ...

Суд, окрім того, зауважує, що заявник також і сам давав інтерв’ю телебаченню — наприклад, у грудні 1996 року, після ухвалення рішення про віддання його на суд виїзної сесії ..., і що ще 1993 року його адвокат опублікував матеріали судово-історичної експертизи, відхиленої 1987 року Касаційним судом.

«Краксі проти Італії» (Craxi v Italy), 34896/97, 5 грудня 2002 року.

103. Суд вважає, що в демократичному суспільстві ніяк не можна буде уникнути того, що засоби масової інформації висловлюватимуть коментарі — іноді різкі — з приводу резонансних справ, як це зробив заявник, виступаючи з обвинуваченням моральних якостей високих посадовців та зв’язків між світом політики та бізнесу.

104. Окрім того, слід зазначити, що судові інстанції, яким доручили розгляд справи, складались лише з професійних суддів. На відміну від суду присяжних, професійні судді мали досвід та були професійно підготовлені, що дозволяло їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх факторів, коли йшлось про розгляд судової справи. Водночас вирок заявникові ухвалено в результаті змагальної процедури, в ході якої заявник