Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар - Владислав Едуардович Теліпко

Порядок організації і діяльності Науково-консультативної ради визначається Положенням, затвердженим Пленумом вищого спеціалізованого суду.

Положення про Науково-консультативну раду при Вищому адміністративному суді України затверджено Постановою Пленуму ВАСУ від 28 грудня 2006 року № 7. Положення про Науково-консультативну раду при Вищому господарському суді України затверджено Постановою Пленуму ВГСУ від 28 лютого 2003 року № 3.

Головним завданням офіційного друкованого органу вищого спеціалізованого суду є сприяння правильному і однаковому застосуванню спеціалізованими судами відповідної юрисдикції Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів при вирішенні ними справ шляхом опублікування матеріалів судової практики і роз’яснень Пленуму вищого спеціалізованого суду з питань законодавства.

В офіційному друкованому органі публікуються роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду з питань застосування судами законодавства, постанови і ухвали вищого спеціалізованого суду та судові рішення і ухвали спеціалізованих судів з конкретних судових справ, узагальнення судової практики, аналізи судової статистики, законодавчі та нормативно-правові акти, коментарі до них, матеріали щодо діяльності Пленуму вищого спеціалізованого суду, Науково-консультативної ради, органів суддівського самоврядування та кваліфікаційної комісії, статті з правових питань тощо.

Зокрема, публікація узагальнень судової практики є дієвою формою надання методичної допомоги суддям місцевих та апеляційних спеціалізованих судів, оскільки на конкретних прикладах правильного чи помилкового розгляду справ обґрунтовується правова позиція вищого спеціалізованого суду, як суду касаційної інстанції, з питань застосування законодавства, І хоча ця правова позиція носить рекомендаційний характер, вона допомагає суддям та іншим фахівцям у галузі права однаково розуміти і застосовувати у своїй діяльності законодавство, використовувати позитивний досвід та уникати помилок.

Публікації у друкованому органі вищого спеціалізованого суду мають велике значення і для підвищення кваліфікації суддів, самоосвіта., а також дають можливість обмінятись думками і досвідом вирішення справ відповідної судової юрисдикції, сприяють розвитку наукового і творчого процесу.

Склад редакційної колегії друкованого органу затверджується Пленумом вищого спеціалізованого суду. Редакційна колегія періодично інформує Пленум про свою діяльність.

Слід зазначити, що нині один із діючих вищих спеціалізованих судів України — Вищий господарський суд України має два офіційні друковані видання — Вісник Вищого господарського суду України» та «Збірник рішень Вищого господарського суду України», яким притаманні всі особливості, викладені вище.

1. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

2. Верховний Суд України:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Найвищість означає, по-перше, що Верховний Суд України очолює судову систему України; по-друге, що він є останньою судовою інстанцією у вітчизняній системі судів загальної юрисдикції, рішення його не підлягають перегляду; по-третє, що він має такі повноваження, які не співпадають за змістом та обсягом з повноваженнями вищих спеціалізованих судів, що очолюють підсистеми спеціалізованої юрисдикції.

Зміст «найвищості» розкритий в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», причому вона є характерною не лише для судових, а й для несудових повноважень Верховного Суду України.

Відтворюючи конституційні засади правосуддя, Закон, що коментується, конкретизував положення Конституції і визначив повноваження Верховного Суду України, які перелічені у коментованій статті. Ці повноваження є вичерпними. Верховний Суд України не може здійснювати інші повноваження, не передбачені цим Законом.

Судові повноваження. Судові повноваження Верховного Суду України реалізуються шляхом здійснення правосуддя.

Причому зміст правосудних повноважень цілком визначений місцем Верховного Суду України в судовій системі. Він:

а) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

б) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Повноваження по забезпеченню дії принципу верховенства права у правозастосовній діяльності судів визначені на конституційному рівні. Конституція надає Верховному Суду України право на звернення до Конституційного Суду України задля вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст. 150 Конституції України).

Це повноваження Верховного Суду України випливає з наступного. Конституція проголошує визнання та дію в Україні принципу верховенства права. Зміст цього принципу полягає у визнанні людини найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Перелік прав і свобод людини, який не є вичерпним, закріплений Конституцією, яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і