Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

123. З урахуванням викладених вище міркувань, Суд не вважає, що оспорювана операція була сумісною з правом заявника на повагу до його житла.

«Пеєв проти Болгарії» (Peev v Bulgaria), 64209/01, 26 липня 2007 року.

37. ... У минулому він визнавав, що обшуки, які проводять у робочих приміщеннях і кабінетах осіб вільних професій, що мають приватну практику, становить втручання в їхнє право на повагу як до приватного життя, так і житла. Питанням у цьому випадку є те, чи обшук в службовому кабінеті заявника, що був розташований у приміщенні органу державної влади, так само сягав рівня такого втручання.

39. ... ситуацію, що склалася в цій справі, слід ... оцінювати відповідно до критерію «обґрунтованого сподівання на приватність». На думку Суду, заявник мав такі сподівання, коли не щодо свого кабінету в цілому, то принаймні щодо його письмового столу і його шаф для зберігання документів. Про це свідчить велика кількість особистих речей, які він там тримав... Окрім того, така домовленість звичайно випливає зі службових стосунків і в конкретних обставинах справи не виявлено нічого такого, як, наприклад, правила чи офіційної політики роботодавця заявника, які не схвалюють зберігання найманими працівниками особистих документів і речей в своїх столах або шафах, що наводило б на думку, ніби сподівання заявника були неправомірними чи необґрунтованими. Той факт, що він працював на державний орган влади і що його кабінет був розташований на території державної установи сам по собі не впливає на цей висновок, особливо якщо врахувати, що заявник був не прокурором, а експертом-криміналістом в штаті прокуратури... Тому обшук, якому піддано письмовий стіл заявника і його шафи для зберігання документів, слід розглядати як втручання в його особисте життя.

40. Зробивши такий висновок, Суд вважає зайвим додатково визначати, чи обшук становив втручання в право заявника на повагу до його житла...

44. ... Уряд не намагався доводити, що на відповідний момент часу в загальному національному законодавстві або в документах, що регулювали діяльність прокуратури, були якісь положення, що регламентували обставини, за яких ця служба могла б як роботодавець або на інших підставах здійснювати обшуки в кабінетах своїх співробітників інакше, ніж у зв’язку з кримінальним розслідуванням. Отже, це втручання було здійснене не «згідно з законом», як того вимагає пункт 2 статті 8.

«Андре і інший проти Франції» (André and Other v France), 18603/03, 24 липня 2008 року.

42. Відповідно, якщо внутрішнє право може передбачати можливість обшуків в адвокатському помешканні, такі обшуки повинні обов’язково супроводжуватись особливими гарантіями. Конвенція також не забороняє накладати на адвокатів певну кількість зобов’язань, які можуть стосуватись взаємовідносин з їхніми клієнтами. Йдеться, зокрема, про випадки, коли встановлено наявність ознак, що дозволяють припускати залучення адвоката до скоєння правопорушення.., чи в контексті боротьби з окремими видами практики... У кожному разі такі заходи мають бути чітко обмеженими, оскільки адвокати посідають центральне місце в здійсненні правосуддя, і їхній статус посередників між підсудними та судами дозволяє кваліфікувати їх як помічників правосуддя.

43. У цій справі Суд зазначив, що обшук в офісі супроводжувався спеціальною процедурною гарантією, оскільки його здійснювали в присутності старшини адвокатської корпорації, до якої належали заявники...

44. Однак за відсутності судді, який надав дозвіл на проведення обшуку, присутність старшини адвокатської корпорації та висловлені ним протести за своїм характером не могли перешкодити ефективному доступу до всіх документів в кабінеті адвоката та їхньому вилученні. Коли йдеться, зокрема, про вилучення рукописних записів першого заявника, Суд нагадує про те, що ніхто не піддавав сумніву, що йшлось про особисті документи адвоката, які становили адвокатську таємницю, на чому наголошував старшина адвокатської корпорації.

45. Окрім того, Суд зазначає, що хоч дозвіл на здійснення обшуків в помешканнях був сформульований досить широко, рішення про обшуки було обмежене розпорядженням здійснити обшуки та вилучення, які були необхідними для пошуку доказів у вчиненні махінацій, в певних місцях, де могли бути знайдені окремі документи та відповідна доказова інформація щодо підозрюваного шахрайства, зокрема в офісі заявників. Отже, службовці та посадові особи поліції почувались наділеними ширшими повноваженнями.

46. Нарешті, і це є суттєвим, Суд визнає, що зазначений обшук в приміщені мав на меті знайти у заявників, котрих розглядали тільки як професійних адвокатів фірми, яку підозрювали в шахрайстві, документи, що могли б підтвердити підозри в шахрайстві цієї фірми, та використати їх як обвинувачення проти неї. Жодної хвилини заявники не були обвинуваченими чи підозрюваними у вчиненні правопорушення або ж в участі в шахрайстві, до якого вдався їхній клієнт.

47. Суд підкреслив, що в цій справі в рамках податкової перевірки фірми, яка була клієнтом заявників, ці останні потрапили під приціл адміністрації через єдиний мотив — оскільки в адміністрації виникли труднощі, з одного боку, в здійсненні зазначеної податкової перевірки, та, з іншого — щоб знайти «платіжні, юридичні та соціальні документи», які б могли підтвердити підозри у вчиненні шахрайства, що були висунуті проти фірми-клієнта.

48. З врахуванням викладеного вище, Суд визнає, що обшук в приміщенні та вилучення матеріалів в офісі заявників були, за обставин цієї справи, непропорційними до мети, якої прагнули досягнути.

49. Відповідно, було порушення статті 8 Конвенції.

«Алєксанян проти Росії» (Aleksanyan v Russia), 46468/06, 22 грудня 2008 року.

217. Суд свідомий того, що «детально вмотивувати [постанову на обшук] в термінових випадках може виявитися важко»... Однак Суд зауважує, що на момент обшуку офіційне розслідування ділових операцій керівництва ЮКОСа тривало впродовж майже трьох років. Від самого початку розслідування вповноважені органи