Співучасть у злочині - Ігор Іванович Митрофанів
Таким чином, і науковці, і судова практика виходять із того, що банда може існувати як у вигляді організованої групи, так і у вигляді злочинної організації.
О. М. Литвак вважає, що злочинна організована група (зграя, банда, угруповання, організація) — це стійке об’єднання не менше трьох осіб, створене заради спільної злочинної діяльності, яке має ієрархічну і функціональну (розподіл ролей) структури та солідарність співучасників в орієнтації на загальний успіх. При цьому він підкреслює: мінімальна кількість учасників злочинної групи — троє, і це чітко виписано у новому КК України. Лише починаючи з тріади, виникає групова психологія і структурування групи[199].
Під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення низки злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.
Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає у їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).
На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.
Набуття організованою групою, крім ознак внутрішньої, ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію.
З’ясування змісту роз’яснень Пленумів Верховного Суду України та їх порівняння з положеннями ч. 3 ст. 28 КК свідчить, що визначення організованої групи тільки через поняття «стійкість» є недостатнім для чіткого відмежування її від інших злочинних групових утворень. Тому на практиці є непоодинокими випадки, коли суд вбачає ознаки організованості там, де об’єктивно їх немає, що призводить до зміни вироку. При цьому вищестоящий суд кваліфікує вчинене як злочин, вчинений групою осіб за попередньою змовою.
Так, вироком Кіровоградського обласного суду від 23 квітня 2001 р. П., М. і Т визнано судом винними у вчиненні таких злочинів. Оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС України в Кіровоградській області П. та його помічники Т. і М. у складі організованої групи, в яку вони об’єднались у грудні 1999 р., одержали хабарі за непритягнення до кримінальної відповідальності підозрюваних у збуті наркотичних засобів П. М., П. В. і Р. Перший розрахувався з ними автомобілем ВАЗ 21063 з причепом, що належав матері його дружини — Д., який вона у грудні 1999 р. переоформила у нотаріуса на підставних осіб. Р. дав їм хабара в такий же спосіб — його мати Т. Л. 6 січня 2000 р. переоформила свій автомобіль ВАЗ 21063 на підставну особу. П. В. сплатив хабар грошима, вручивши їм 27 грудня 1999 р. 520 грн, а через день — ще 300 дол. США.
Розглянувши касаційну скаргу П., в якій він порушив питання про безпідставність його засудження, колегія суддів змінила вирок із таких підстав… Обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про перебування П. у складі організованої групи, свідчать лише про те, що він вчинив злочинні дії за попередньою змовою групою осіб, що є простою формою співучасті.
За змістом закону організована група є більш складною формою співучасті осіб, які займаються злочинною діяльністю. Їх взаємовідносини досягають такого рівня сумісної діяльності, за якого дії кожної з них визначаються не попередньою змовою, а іншими чинниками, зокрема, відповідними правилами поведінки, статутами, планами тощо, виконання яких є обов’язком для цих осіб. Тільки за таких умов група набуває якісно інших ознак свого існування, які свідчать про стійкість та зорганізованість.
Що ж до попередньої змови, то такий спосіб поєднання умислів осіб може лише започатковувати становлення організованого злочинного угруповання, що й мало місце у цьому випадку. У цьому разі предметом судового дослідження мали бути не тільки обставини, що підтверджують співучасть у конкретному злочині, але й обставини, що свідчать про співучасть у злочинній діяльності, її плануванні, розподілі функцій між учасниками групи, спрямованому на досягнення відомого їм усім плану. Отже, необхідно досліджувати саме злочинне угруповання, процес і час його становлення. При цьому належить враховувати, що організована група сама по собі і одномоментно сформуватися не може. Проте ці дані у справі не досліджувались й у вироку не наведені.
Таким чином, суд не мав підстав визнавати доведеним факт перебування у складі організованої групи П., а так само засуджених М. і Т. Тому ця кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з вироку щодо всіх засуджених у справі[200].
У зв’язку із цим, ми не поділяємо думку А. Д. Гаухмана і С. В. Максимова, які вважають, що стійкість є властивою організованій групі і являє собою оціночний показник, який визнається основним критерієм, що відрізняє таку групу від групи осіб за попередньою змовою. Ознакою організованої групи, що визначає її стійкість, є наявність організатора чи керівника групи[201]. Як справедливо
