Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін
Люди віддавали небувальщині навіть своє життя. До цього доводила віра, сліпа, безглузда віра в надприродні сили і в чудеса, тобто в прояв цих сил.
Віра в таємничі істоти і їх чудеса була міцною і призводила до великого лиха. На такій вірі трималися всілякі безглуздя, жахи і несправедливості.
Дуже багато й дивовижніших і найбезглуздіших вірувань зустрічається й тепер. Про них написано цілі книги [1].
Але в яких саме людей зберігаються ці вірування? У всіх тих, у кого в голові мало точних і цілком певних знань і хто не вміє або нездатний мислити, спираючись на такі знання.
Можна сказати, не боячись помилитися, що чудесами у всі часи і у всіх людей вважалося і вважається те, що зовсім для них незрозуміле, але дуже дивне. Незнання і нерозуміння надзвичайно допомагали й допомагають вірити в чудеса.
ЧУДЕСА, ЩО ПЕРЕСТАЛИ ЗДАВАТИСЯ ЧУДЕСАМИКолись було незрозумілим дуже багато з того, що стало цілком ясним тепер. От, наприклад, дощ із дрібного каміння. В наші часи відомо, що такі дощі справді подекуди бувають: з неба іноді падає дрібний пісок чи навіть камінці, які приніс вітер за сотні, а то й тисячі кілометрів, з тих місць, де незадовго перед цим були великі виверження вулканів. Тепер ті, хто знає справжнє походження таких дощів, уже не вважають їх чудом.
Так само тепер зовсім не вважають чудом і небесну манну, про яку розповідає біблія. Це звичайнісінький лишайник, так звана їстівна леканора (lecanora esculenta), який в Аравійській пустелі з’являється настільки раптово, що євреї в давнину дивувалися і запитували своєю мовою: «Манху?» («Що це?»). Трапляється, вітер підхоплює плоди і інших рослин і теж переносить на десятки кілометрів, і ті падають з неба. Але, щоб не вважати і це явище чудом, зрозуміло, треба знати насамперед, від чого воно походить і як відбувається.
Так само і перетворення води нібито в кров не є чудом. Причина цього явища — особливі істоти, що іноді розводяться у воді. Вони такі дрібні, що їх не видно неозброєним оком.
Був, наприклад, кров’яний дощ у Римі в 1870 році. Коли зібрали краплинки цього дощу і розглянули в мікроскоп, то побачили у воді величезну кількість маленьких істот червоного кольору. Тим часом, за словами Тита Лівія, римляни колись вважали і це явище «небесним знаменням».
«Небесним знаменням» вважався і «вогняний дощ», коли з неба падають великі і маленькі камінці.
Падаючи з великою швидкістю, камінці труться об повітря, розжарюються, горять і навіть згоряють, не долітаючи до землі. Саме такий дощ бачили в 1799 році в Південній Америці два видатних учених — Гумбольдт і Бомплан. Бачили й описали, але, зрозуміло, не як чудо, а як явище природи[2].
Вважались чудом сонячні й місячні затемнення і поява великих комет. Але такі явища природи, звичайно, здаються дуже дивними тільки тим, хто не знає їх справжніх причин.
Та бувають у природі ще більш таємничі явища. Наприклад, мандрівники розповідають, що іноді на небі можна бачити райські сади, які начебто висять у повітрі над мертвою розпеченою пустелею. І їх можна бачити на власні очі. Але досягти їх ніколи не вдавалося. Хіба ж це не чудо? Хіба не таємниче явище? А ось моряки розповідають, що іноді на небі над морем видно якийсь таємничий повітряний корабель, а на ньому щогли, і вітрила, і люди.
Що це за корабель? Про нього ходять дивні легенди. Кажуть, що то корабель-привид, який люди звуть «летючим голландцем».
Матроси на цьому кораблі—мерці-привиди, капітан — теж мрець, проклятий небом.
Такі дивовижні видіння і справді можуть здатися марновірній людині з’явленням таємничих надприродних сил.
Але що ж це насправді? І райські сади, і повітряні кораблі — це звичайнісінькі міражі, тобто відображення в повітрі: при деякому збігу обставин повітря, що покриває землю і воду, може стати шаруватим, нібито розпадається на шари, розташовані один на одному, — шари то більш, то менш щільні, — а таке повітря відображає речі, як дзеркало, що висить над землею або над водою. В такому повітряному дзеркалі можуть відбиватися і море, і земля, і все, що є на землі, але тільки десь далеко. Завдяки цьому можна бачити над собою в повітрі те, що перебуває за кілька де сятків кілометрів. Таємничий корабель, що його моряки бачать у повітрі, справді існує, але це звичайнісінький корабель з живими людьми, які навіть не можуть запідозрити, що їх помітили з іншого, дуже далекого корабля і що там їх вважають за привид. Подібно до корабля у повітрі відображаються і сади, але вони ростуть на землі, а не на небі.
А ось у старовинних книгах різних народів розповідається, що на такій-то горі і в такі-то часи раптом з’являлося навколо