Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
І нарешті, той факт, що після першого ж засудження заявник щораз повертався до в’язниці після кожного звільнення, не може, з огляду на минуле, дозволити вважати позицію суддів безпідставною.
«Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v Czech Republic), 31315/96, 25 квітня 2000 р.
85. Суд зауважує, що впродовж відповідного періоду чеські суди відхиляли пропозиції заявника щодо внесення застави в розмірі до 15 000 000 чеських крон (CZK), оскільки не вважали її достатньою гарантією явки заявника до суду. В одному випадку міський суд висловив свою готовність розглянути питання про звільнення заявника з огляду на його хвороби, якщо він внесе заставу в сумі 30 000 000 чеських крон. У своєму рішенні міський суд звернув увагу на те, що заявник видав два незабезпечені чеки на суму, еквівалентну 28 400 000 кронам, що до свого арешту він мав намір купити два універмаги за 338 856 000 та 236 000 000 чеських крон, і що він взяв на себе зобов’язання заплатити за них сумами, розбитими на частини по 150 000 000 чеських крон.
86. Розглянувши конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що ані повторювана відмова у звільненні під заставу, ані встановлена застава в розмірі 30 000 000 чеських крон, порушенням прав заявника за пунктом 3 статті 5, враховуючи масштаб його фінансових операцій, не були...
«Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v Poland), 25196/94,15 листопада 2001 року.
69. Суд зауважує, що заявник швидко виконав своє зобов’язання надати відповідну інформацію про своє майно. Лише суди весь час міняли оцінку фактичної суми, що мала бути внесена як застава. Основні труднощі, однак, полягали у визначенні форми застави, а саме: чи вона має бути внесена готівкою, у вигляді державних облігацій або заставної на нерухоме майно заявника. Слід зауважити, що органи влади в якийсь момент відмовили в тому, щоб застава була внесена у вигляді заставної, не ставлячи під сумнів прав заявника на відповідне майно. Це, на думку Суду, дозволяє зробити висновок, що органи влади стримано ставилися до взяття застави, яка, у разі неявки заявника на судовий процес, вимагала б виконання певних формальностей для арешту майна. На думку Суду, саме по собі це не можна вважати за достатню підставу для того, щоб протягом чотирьох місяців застосовувати такий захід, як попереднє ув’язнення, яке рішенням компетентного органу судової влади вже було визнане непотрібним.
70. З огляду на те, що провадження щодо суми та умов внесення застави тривало аж чотири місяці і чотирнадцять днів, і заявник весь цей час перебував під вартою вже після прийняття рішення, що його подальше тримання під вартою не є потрібним, а також на те, що ніяких вагомих мотивів для обґрунтування ухвалених одна за одною змін до рішення щодо того, в якому вигляді мала бути внесена застава, органами влади не представили, Суд доходить висновку про те, що було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
«Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
38. Суд відзначив, що заявника було позбавлено свободи впродовж 83 днів і звільнено під грошову заставу в 3 000 000 євро, такого розміру її вимагали...
39. Суд визнає високий розмір застави. Він водночас зазначає, що її сплатила лондонська страхова компанія «London Steamship Owners Mutual Insurance Association», яка виявилась страхувальником судновласника «Престижу», роботодавця заявника в цьому випадку... і який відповідно до укладеної між двома сторонами угоди покривав витрати цивільної відповідальності судна у випадку забруднення довкілля. Відповідно, вимогу про заставу задовольнили через застосування правових договірних взаємовідносин між роботодавцем та страхувальником.
40. Зрозуміло, що після внесення грошової застави заявник повернувся до Греції, де він регулярно з’являвся до комісаріату поліції. Оскільки на сьогодні слідчі дії, які провадить суддя-дізнавач № 1 Коркубіона ще не завершені, ... така система дозволяє іспанським органам влади постійно знати про місцеперебування заявника. В будь-якому разі Європейський суд звертає увагу на той факт, що основна мета призначення застави — забезпечити присутність заявника на судовому процесі — залишається чинною і на сьогодні...
42. Суд вважає, що слід брати до уваги особливі обставини цієї справи, а саме — специфіку правопорушень, вчинених в рамках «каскаду відповідальностей» відповідно до положень з царини морського права та, зокрема, в питанні завдання шкоди морському довкіллю, які вирізняють цю справу з-поміж інших, в яких Суд повинен був розглядати тривалість терміну попереднього ув’язнення. У зв’язку з цим Суд робить висновок, що серйозність обставин справи виправдовує занепокоєння національних судових інстанцій щодо визначення відповідальності за природну катастрофу та, відповідно, є раціональним, що ці інстанції хотіли забезпечити присутність заявника в судовому процесі через призначення застави в великому розмірі.
43. До того ж Європейський суд зауважує, що позбавлення свободи заявника тривало менше, аніж в інших розглянутих Судом справах, в яких хоч і не йшлось про розв’язання питання про завдання шкоди морському довкіллю, як в цій справі, однак заявника також позбавили волі з можливістю бути звільненим за умови внесення застави...
44. З огляду на викладене вище, Європейський суд вважає, що національні органи достатньо обґрунтували пропорційний розмір застави перед тим, як запропонувати його сплатити заявникові, та достатньо врахували всі персональні обставини заявника, зокрема його статус найманого працівника роботодавця, який, в свою чергу, був застрахований від подібних можливих випадків... Суд вважає, що дуже великий розмір застави в цій справі не був непропорційним, якщо брати до уваги
