Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

«Ч’янчіміно проти Італії» (Ciancimino v Italy), 12541/86, 27 May 1991, DR 70, 103.

2. …Комісія вважає, що, з огляду на особливо серйозний характер загрози для «суспільного порядку», яку створюють злочинні організації, і на важливість профілактики злочинності у зв’язку з особами, підозрюваними в належності до мафії, примусові заходи щодо місця проживання загалом можна вважати за необхідні в демократичному суспільстві заради досягнення згаданих вище цілей...

У цій справі Комісія зауважує, що «небезпечність заявника» оцінено в ході судового процесу, що триває, ... і що в ході цього процесу права з боку захисту були повністю дотримані. Вона також відзначає, що в розглядуваній справі застосування таких заходів, які є предметом окремого провадження, усе ж пов’язане також із кримінальним переслідуванням заявника, якому висунуто різного роду обвинувачення в рамках трьох окремих кримінальних справ...

Виходячи з цього, Комісія вважає, що жодної непропорційності між поставленою метою та заходами, яких було вжито в справі заявника, немає. З цього випливає, що скарга заявника, якщо її розглядати з позиції статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, є явно необґрунтованою...

«Манчіні проти Італії» (Mancini v Italy), 44955/98, 2 серпня 2001 року.

17. ... з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані до заявників запобіжні заходи — тримання під вартою у в’язниці і домашній арешт — були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції. Ця справа стосується лише затримки із заміною тримання під вартою в пенітенціарній установі на менш суворий запобіжний захід...

19. ... Хоч дійсно за певних обставин переведення особи з однієї психіатричної лікарні до іншої може привести до значного покращення загального стану цієї особи, фактом залишається те, що таке переведення не спричиняє зміни виду позбавлення волі, застосовуваного до заявника. Однак таке твердження неправильне стосовно заміни ув’язнення домашнім арештом, оскільки внаслідок цього змінюється сам характер місця ув’язнення: замість державної установи — приватне житло. На відміну від домашнього арешту, тримання під вартою в пенітенціарній установі передбачає залучення особи в загальну систему, її участь у заходах і спільне використання засобів з іншими ув’язненими, а також суворий контроль з боку адміністрації над усіма основними аспектами її побуту.

«Раймондо проти Італії» (Raimondo v Italy), 12954/87, 22 лютого 1994 року

39... З огляду на загрозу, яку мафія становить для «демократичного суспільства», такий захід був, зокрема, необхідним для «забезпечення громадського порядку» та «запобігання злочинам», а отже, пропорційним поставленій меті до того часу, коли апеляційний суд Катанцаро ухвалив рішення про його скасування, а саме — до 4 липня 1986 року...

... Навіть припускаючи, що рішення, ухвалене на закритому засіданні, не мало юридичної сили, доки щодо нього не внесено реєстрового запису, Суду важко зрозуміти, чому знадобилося приблизно п’ять місяців для його обґрунтування — тоді як воно мало негайно набрати чинності і стосувалось одного з основних прав заявника, а саме: вільно залишати помешкання й повертатись до нього, — а потім іще вісімнадцять днів, щоб поінформувати заявника про скасування заходів.

40. Суд дійшов висновку, що принаймні з 2 по 20 грудня 1986 року втручання не було ані передбаченим законом, ані необхідним, внаслідок чого порушено статтю 2 Протоколу № 4...

«Шмід проти Австрії» (Scmid v Austria), 10670/83, 9 липня 1985, DR 44, 195.

2. ... Заявник також стверджує, що була порушена стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції, бо й надалі чинні умови застави, що застосовувалися навіть після звільнення заявника з-під варти і рішення від 12 червня 1984 року, перешкоджали йому у виїзді з країни і, оскільки вони також передбачали відмову у видачі йому подорожніх документів, так само й у пересуванні країною... Комісія вважає, що обмеження, дозволені пунктом 3 статті 2 Протоколу № 4 у цій справі належить тлумачити вкупі з останнім реченням пункту 3 статті 5 Конвенції. Заявник був звільнений з-під варти в процесі розгляду справи в суді з установленням «гарантій явки на судові засідання». Комісія вважає, що немає жодної причини, з якої ці гарантії слід обмежити грошовою заставою. Вона також вважає, що за цих обставин умови звільнення під заставу тією мірою, у якій вони обмежували вибір місця проживання заявника та його свободу пересування в межах країни та за кордоном, були «передбачені законом, і ... необхідними в демократичному суспільстві . для запобігання злочину . «... Отже, вони підпадали під пункт 3 статті 2 Протоколу № 4.