Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар

дуже важливо, щоб ви дотримувалися своїх принципів. Єдине, що може змусити такі компанії поміняти свою політику, — це мільйони випадків бойкотування товарів — таких самих, як ваш. Коли кожна людина виходитиме з того, що вона особисто майже ні на що не впливає, зміни ніколи не відбудуться.

Кожен окремий учинок або рішення є майже непомітними, але саме так і утворюється ціле. Точно як змах крил метелика в Китаї може змінити погоду в Нью-Йорку32, кожне ціле може бути лише сумою окремих його складників. Це — принцип демократії. Вам може здаватися, що ваш окремий голос не матиме жодного значення, та якщо мільйони таких, як ви, прийдуть на виборчі дільниці та віддадуть свої неважливі голоси, уряд може піти у відставку.

Буває, що ви переконані: це справді загалом не матиме ніякого значення. Ви точно знаєте, що всі інші не будуть голосувати так, як ви, чи завдавати собі клопоту з бойкотом. І ви можете мати рацію. Та все одно важливо робити те, що, на вашу думку, є правильним.

Ви можете вважати, що не важливо, що ви робите, бо ніхто не спостерігає за вами. Один незначний, неважливий учинок мине цілком непоміченим, і ніхто не дізнається. Утім ви помиляєтеся. Хтось таки спостерігає: ви. Ви мусите здійснювати ті непомітні вчинки ще й тому, що це єдиний спосіб бути із собою чесним. Ваша сутність визначається вашим вибором, і, зрадивши власні переконання, ви змінюєте себе. Добре, коли це правильно. Отже, якими б незначними не були наслідки ваших рішень, те, що ви ухвалюєте їх, усе одно важливо.

ПРАВИЛО 65

Несуттєве є важливим

32

Відповідно до теорії хаосу. Та зараз я не вдаватимусь у деталі.

  «Передусім — робота»

Якщо ви виросли серед оточення, де більшість людей зробила серйозну кар’єру — цілком можливо, навіть якщо й ні, — на вас будуть неабияк тиснути, щоб ви теж знайшли місце з «гарними перспективами» та потенційно високою зарплатнею. Батьки, вчителі, друзі — усі підштовхуватимуть вас у цьому напрямку. А коли ви розпочнете ту кар’єру, на вас іще більше тиснутимуть колеги й керівництво.

Справи підуть угору, ви регулярно переходитимете на вищі посади й отримуватимете більшу зарплатню. Звісно, доведеться надовго затримуватися на роботі, часом працювати у вихідні. Можливо, інколи будуть відрядження. Бос вам телефонуватиме вечорами чи в неділю — та нічого страшного, це лише сповнює вас відчуттям значущості власної особи, ви усвідомлюєте, що необхідні. Дозволити собі відпустку майже нереально, та, коли взяти із собою смартфон і ноутбук і вирішувати якісь питання дистанційно, на декілька днів можна вирватися.

Тут треба дещо уточнити: я не кажу, що така робота погана. Багатьом людям вона чудово підходить. Вона їх стимулює, захоп­лює, не дає їм розслабитися. Трапляються невдалі важкі дні, але напружений ритм здебільшого збуджує та наповнює позитивними емоціями. Не слухайте мене та не відмовляйтеся від такої перспективи в будь-якій галузі — освіті, бізнесі, політиці, засобах масової інформації чи в науці. Де завгодно.

Проте… життя — це не лише кар’єра. Є люди: друзі, родичі, чоловік (або дружина), діти. Завдяки їм життя має справжній сенс. І якщо ви надто надовго зануритесь у напружену роботу, врешті-решт з’ясується, що всі ті люди вже віддалилися від вас або так і не з’явились у вашому житті. А одного дня — коли ви вийдете на пенсію чи вас звільнять — постане запитання, щó ви по собі залишили й заради чого стільки працювали.

Блискуча, цікава кар’єра — це чудово, і перші декілька років після закінчення школи чи університету цілком віддаватися роботі непогано, та на той час, як вам виповниться років 25—30, ви маєте усвідомити, що в житті є й інші речі. Не дайте їм промайнути повз. Ви ризикуєте так і не знайти собі супутника життя, або ж ваші партнери постійно залишатимуть вас, тому що ви не в змозі приділити увагу нічому, окрім роботи.

Навіть якщо ви не хочете подружніх стосунків чи дітей, вам усе одно потрібно на якийсь час забути про роботу, яка займає більшу частину вашого життя. Вам необхідні друзі, які на деякий час заберуть вас подалі від усього. Такі друзі з неба не падають. Ви маєте десь знайти їх, а потім приділити їм достатньо уваги, щоб вони не пішли. Вони зрозуміють, що ваша робота забирає у вас багато часу, якщо ви відшукаєте вільну годину і для них.

Не треба раз за разом обіцяти собі, що за рік-два (чи після наступного підвищення) ви матимете більше вільного часу. Установіть точну дату й дотримайтеся її. Вам не обов’язково кидати роботу — просто подбайте про те, щоб вона не завадила вам жити повноцінним життям.

ПРАВИЛО 66

Не плутайте свою кар’єру зі своїм життям

  «Не тримайте це в собі»

Докоряти людям і лаяти їх нерозсудливо — ви це знаєте. Не тільки тому, що це негарно, а й тому, що, незалежно від мети, яку ви собі поставили, це значно погіршить справу. Отже, це ще й нерозумно.

Деякі люди живляться конфліктами. Найменший привід — і вони вдаються до образ і змушують інших іти на поступки. Знаю, що не завжди легко залишатися спокійним (надто якщо ви росли в атмосфері суперечок і скандалів), але є й інакші способи, аби владнати складні ситуації. Якщо ви шукаєте конфлікт, то неодмінно його знайдете. Та якщо ви намагаєтесь уникнути його, виявляється, без нього майже завжди можна обійтися.

Уся суть конфлікту — це здебільшого і визначає його — полягає в протиставленні себе іншій людині. Він перетворюється на бій, у якому один із супротивників зрештою переможе (ви сподіваєтеся, що саме ви), а другий зазнає поразки. Звісно, програти не хоче жоден. Тож хто б не програвав, він радше продовжить битися, ніж визнає поразку. Тому суперечка не припиняється.

Значно краще підійти до проблеми в такий спосіб, який би унеможливив протистояння обох сторін. Займіть ту ж саму позицію, що й інша людина, і, яке б то не було питання, спробуйте розв’язати його спільно.

Тож, помітивши, що виникає проблема і вас не влаштовує чиясь позиція, не розпочинайте із суперечки. Відшукайте спосіб, що дає змогу діяти наполегливо, проте неагресивно, щоб ви змогли дійти спільної думки. Можливо, достатньо буде лише обережно вибирати слова.

Припустімо, хтось із вашої родини неправильно завантажує посудомийну машину, унаслідок чого половина посуду залишається брудною. Це будь-кого роздратує. Ви можете сказати: «Ти постійно складаєш посуд не туди й надто щільно, і мені це наб­ридло». Або ж так: «Знову доводиться витягати з посудомийки брудні каструлі. Цікаво, що ж нам робити?» А тепер уявіть, що обидві репліки адресовані вам. Перша, напевне, змусить вас захищатись і, ймовірно, розпочати гучну сварку. Друга — замислитися, чи немає кращого способу щось зробити. Бачите? Набагато розумніший підхід.

Іноді вам можуть відповісти провокативним зауваженням, майже гарантовано (можливо, навіть навмисно) йдучи на конфлікт: «Викиньмо цю посудомийку та знову будемо мити все руками. Тоді ти вже не докорятимеш мені, що я неправильно завантажую посуд!» У цьому разі найкраще не починати суперечку, а просто ніяк не відреагувати. Якщо людина справді спробує витягти посудомийну машину з будинку, ви можете втрутитись, але навряд чи ті слова сказано серйозно, це просто привід для конфлікту. І насправді погрозу ніхто здійснювати не збирається.

Додам лише одне. Не доходьте до крайнощів, добре? Якщо конфлікти вас