Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар

ПРАВИЛО 67

Уникайте конфлікту

  «Коли переконані, що маєте рацію, не відступайте»

Це правило, так само як і деякі інші в цій книзі, не завжди варто порушувати. Лише не треба застосовувати його наосліп. Тому, знаючи, що в певних питаннях, що стосуються етики, принципів, цінностей, правда за вами, ви справді не повинні відступати. Приміром, хтось ставиться погано до іншої людини й ви хочете втрутитися — у такому разі ви маєте дотримуватися своєї позиції. Та навіть за таких обставин ліпше поводитися спокійно, розсудливо і цивілізовано. І коли я кажу «ліпше», то маю на увазі «більше ймовірності, що це спрацює».

Проте в усіх інших випадках довести свою правоту не так важливо, як досягти згоди. Ви можете справедливо стверджувати, що огорожа належить вам, що в технічних питаннях ви більш кваліфіковані, що є прецеденти на вашу користь. З іншого боку, ваш опонент може бути так само впевненим, що саме він має рацію. Можливо, і так. Можливо, ви обоє маєте рацію. Але це неважливо.

Важливо — досягти згоди, а це шлях до компромісу. Сама ідея компромісу часто сприймається як своєрідна поступка, що свідчить про втрату авторитету. Утім усе не зовсім так. Компроміс — це свідчення того, що ви обоє йдете одне одному назустріч, аби розв’язати проблему. Здається, це має сенс, чи не так?

Зосередьтеся на тому, що вашою метою є вирішення спірного питання. Точніше, хай вас надихає те, що результат потрібен вам обом. Вам обом корисніше розв’язати проблему, ніж залишити все як є. Тому якщо ви зможете досягти своєї мети, то нітрохи не втратите свій авторитет. Ви лише виграєте.

Але спершу ви маєте бути коректними. Жодна людина не захоче мати з вами справу, якщо ви висловлюватимете їй свої претензії. Коли ж із претензіями накинуться на вас, вам доведеться зберігати рівновагу та бути тактовним (тактовною), аби ваш опонент заспокоївся.

Потім вам слід поглянути на ситуацію з протилежного погляду. Чому це так важливо для іншої людини? Чому вона вважає, що лише її позиція є правильною? Вона має рацію? Обміркувавши все розумно та неупереджено, можна замислитися над тим, що їй насправді потрібно, щоб дійти згоди. Припустімо, вашому сусідові не подобається, що ви залишаєте свою машину перед його будинком. Це лише захист території (що є звичайним людським інстинктом, навіть якщо з юридичного погляду все законно). Чи його хвилює, де він паркуватиметься або що ваша автівка блокує вивезення сміття?

Щойно з’ясуєте позицію опонента — хай навіть ви з нею не згодні, — ви матимете змогу запропонувати рішення, що задовольнить вас обох. А коли ви досягнете компромісу, погодившись поступитись одне одному, можете радіти. Досягти компромісу значно важче, ніж просто сперечатись і нападати. Це те, чим ви можете пишатись.

ПРАВИЛО 68

Не бійтеся компромісу

  «Деякі люди самі лізуть на рожен»

Я вже говорив про це раніше33 і скажу знову. Дуже часто немає нічого поганого в тому, щоб чітко висловити свої почуття, а от підкорюватися їхній волі не слід. Я знаю, що говорити це легко, а от жити згідно з цим принципом — по-справжньому складно. Я добре розумію, як це важко, та ви впораєтеся. Просто треба змінити кут зору — від людини з певним типом поведінки до іншої людини з іншим типом поведінки. Пам’ятайте: незалежно від градуса ситуації, ви ніколи не будете:

• мститися;

• поводитися негідно;

• занадто сердитися;

• завдавати комусь болю;

• діяти надто поспішно;

• виявляти агресію.

Ось так, це найважливіше. Ви завжди дотримуватиметеся високих моральних стандартів. Ви будете поводитися чесно, з гідністю, доброзичливо, великодушно, люб’язно (в усіх розуміннях). Як би вас не провокували. Який би виклик вам не кидали. Як би несправедливо не обходилися з вами. Як би погано не поводилися. Ви не платитимете тією самою монетою. Ви й надалі залишатиметеся вихованим (вихованою), тактовним (тактовною), справжнім взірцем моралі. Ваші манери будуть бездоганними, слова — поміркованими та сповненими почуття власної гідності. Хай що люди кажуть чи роблять, ви не відступите від прийнятої лінії поведінки.

Так, я знаю, іноді це нелегко. Я знаю: коли всі навколо поводяться жахливо, а ви мусите й далі стійко триматись і не піддаватися спокусі присадити їх різким слівцем, вам надзвичайно важко. Коли люди ставляться до вас жахливо, не дивно, що з’являється бажання поквитатися з ними та облаяти у відповідь. Не робіть цього. Щойно ця складна ситуація мине, почуття гордості від того, що ви трималися достойно, буде набагато приємнішим за найсолодше почуття помсти.

Я знаю, що помста спокуслива, та ви не вдаватиметеся до неї. Ні зараз, ні будь-коли. Чому? Тому, що, коли це станеться, ви опуститеся до рівня тих людей — замість того щоб приєднатися до ангелів, ви будете на боці чудовиськ (читайте правило 71); тому, що це принижує вас і вашу гідність; тому, що ви пошкодуєте про це; нарешті, тому, що, зробивши це, ви вже не будете гравцем за Правилами. Помста — для невдах. Дотримуватися високих моральних норм — єдино правильний шлях. Це не означає, що ви слабак чи ганчірка. Це означає: якщо ви вже щось робитимете, то діятимете чесно, достойно та справедливо.

ПРАВИЛО 69

Дотримуйтеся високих моральних принципів

33

У книзі «The Rules of Life» («Правила життя»). Не перепрошуватиму за повторення.

  «Не стримуйте своїх почуттів»

Декілька десятиліть тому ніхто не виражав свої почуття. Не занепадайте духом. Жодних проявів почуттів, тримайте все в собі, не обтяжуйте своїми проблемами інших. Тепер це вже, здається, не актуально, і в цілому я дуже радий, що легко цього позбувся. Виражати свої почуття, безперечно, корисніше, ніж стримувати їх.

Однак це не означає, що треба виливати свої почуття будь-­коли та в будь-якій компанії тільки тому, що вам стане від цього легше. Одна справа — виплакатися найближчому другові, мамі або чоловікові (дружині), зовсім інша — ридати прилюдно, у присутності першого-ліпшого, хто опинився в ту мить поряд.

У мене є приятель, власник поховального бюро. Він каже, що найкорисніша порада, яку він може дати своїм клієнтам, коли організовує похорон їхніх батьків, чоловіка, дружини чи навіть дітей, така: «Будьте готові весь день утішати людей, які засмучені менше за вас».

Як ми так швидко перетворилися з людей стриманих на тих, хто безутішно ридає в присутності особи, яка щойно пережила втрату близької людини і має значно більше прав на публічне вираження туги? Це інша крайність, що зайшла надто далеко. Такий егоїзм змушує ніяковіти. Сумувати на похороні нормально — ви там, бо вам не байдуже, — та коли ви не здатні контролювати свої почуття, тримайтеся подалі від найближчих родичів.

Зараз з’явилася нова мода на вільне виявлення почуттів, наче це робить нас кращими. Та не завжди34 світ обертається навколо вас. Іноді емоції інших людей важливіші за ваші власні, а зі своїми трохи зачекайте. Ви можете згодом прийти додому й поплакатися кішці чи зателефонувати приятелю, щоб він вас розрадив. Та поки ви перебуваєте поряд із людьми, які мають вагомішу