Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

23 або на Книгу Йова 1:1.

199 Мут (євр. miit) - інфінітив дієслова "помирати", а однокореневий іменник mawet (мавет) означає "смерть" [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. -Peabody, Mass., 1999. - P. 559-560; див. про це: Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. - Бухарест, 1994. -С. 85].

200 у СПИСКу Б: опера (sic!).

201 Див. прим. 105 до циклу «Сад божественных пѣсней».

202 У списку Б цього речення немає.

203 Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 2.

204 У своїх творах («Кольцо», «Silenus Alcibiadis») Сковорода цитує цю "молитву" по-церковнослов'янському та по-грецькому, називаючи її автором Зороастра. Насправді - це перший рядок ѴІІІ-го з так званих Орфічних гімнів, який має назву «Геліосу». У російському перекладі, дуже близькому до перекладу Сковороди, він звучить так: "Внемли, блаженный, всезрягций, имугций всевечное око" [Античные гимны / Под ред.

A. А. Тахо-Годи. - Москва, 1988. - С. 188].

205 У списку Б: званіям.

206 У списку Б: обтшуется.

207 У списку Б: смотрят.

208 У цьому контексті сковородинське мір дуже нагадує уявлення Кирила Ставровецько-го про "злостивий світ", який існує побіч трьох інших світів: видимого, невидимого та людини [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. -Арк. 44 (зв.), наст.].

209 У списку Б: кручится (sic!).

210 У списку Б: тгьнит (sic!).

211 Слова Есть ли подано за списками Б і В (замість Если в списку А).

212 Фраза "всевидягцеє око" зринає в молитовних текстах. Пор., наприклад: "...благо-утробым всевидягцим своим оком нане призри..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 171 (друга пагін.)].

213 У списку Б цього слова немає. Христос вітається словом рЗдХйтесА в Євангелії від

св. Матвія 5:12; 28: 9 та в Євангелії від св. Дуки 10: 20; 15: 6, 9.

214 Парафраза Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7. Пор.: /ийръ вжїй, превос^одАЙ

ВСАКЪ оу^/иъ.

215 Євангелія від св. Дуки 2:14.

216 Слів "Слава в вышних Боїу... витается Миром" у списку Б немає.

217 Євангелія від св. Матвія 10: 12; Євангелія від св. Дуки 10: 5.

218 Євангелія від св. Дуки 24: 36; Євангелія від св. Івана 20: 19, 21, 26.

219 Євангелія від св. Івана 13: 34.

220 Парафраза Євангелії від св. Івана 14: 27. Пор.: /Ийръ шстлв/іакі в3/иъ, /ийръ /иой длп

Bd/иъ: не йкоже /жръ длетъ, длп валіъ. Да не С/иХцмєтса сердце вЗше, ни

оустрлішетъ.

221У списку Б: яблунею.

222 У списку Б цього слова немає.

223 У списку Б далі йде сполучник и.

224 "Копирсання в землі" вже в улюблених Сковородою латинських класиків поставало втіленням марнотних людських прагнень. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (СХ, 9): "Ми ж, відвернувши душу від божественного споглядання, скерували її на нікчемне та вбоге, аби вона слугувала жадобі, аби, полишивши світ, його прекрасні обрії і тих, що всім керують, володарів, копирсалась у землі, промишляючи, яке б то ще з неї викопати зло, не вдовольняючись тими, що на виду, благами" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 492].

225 Див. прим. 166 до діалогу «Наркісс».

226 Схожі міркування висловлював і учитель Сковороди Георгій Кониський, який писав: "Мудрецы вѣка нашего прилѣжно испытуют о естествѣ Божіих тварей, чудных произрастѣніях и ископаємостях земли, кой доселѣ дѣйствительно были тайною, а нынв содѣлались во многом открытыми... Похваляя, однако, любопытство и труд их, не станем притом стыда нашего таить, что рѣдко кто-либо испьітуєт о тайнах спасенія нашего..." [Кониський Г. Слово в день Рождества Христова// Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Бѣлорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. - Ч. 1. - С. 265-266].

227 У списку Б: "оными (видиш) наполняется".

228 Можливо, Сковорода має на думці Біг Бен.

229 У списку Б цього слова немає.

230 У списку Б: умаляєшся.

231 Ця думка в українській літературі ХѴІІ-ХѴІІІ ст. була ледь не загальником, починаючи

з творів о. Віталія Дубенського ("В истинном познаніи самаго себе возлежит высота премудрости Христовы. В сравненіи тоя премудрости всяческоє наученіє єст невѣдѣніс. Аще бы и всВх любомудрческих ученій имѣл совершенноє познаніє, кая от сего полза, єгда себе не вѣси, обходиши внѣуду и надѣсшися многа вѣдѣти, ничтоже вѣдуще о себѣ" [Діоптра, сирѣч Зерцало, албо Изображеніє извѣстнос живота человѣческаго в мирѣ. -Кутейно, 1654. - Арк. 57]) та Захари Копистенського ("Барзо бовѣм єсть реч пожитечная, же человѣк самого себе познаваєт. ...Мнози многая свѣдят, самѣх же себе не знают. Бо нѣкоторыи мают вѣдомость около живіолов, яко філософове, другій вѣдомость комплексіи, яко лѣкарове, иныи о тѣлах небесных, яко астрологове, иныи зась о справах мѣсцких, яко юристове, але о самых собѣ вѣдомости не мают..." [Копистенський 3. Оміліа албо Казаньє на роковую память в Бозѣ велебного блаженнои памяти отца Єліссеа в схиммонасєх Євтіміа Плетенецкого // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 169].

232 У списку Б: силностію.

233 Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: й в^/ічХтъ йкш песъ.