Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал) - Автор невідомий
* *
*
Посол Ян Д о м б с ь к н н, один з провідників польської лю-дової партії, головний референт земельної реформи в сонмі, тодішннй державний підсекретар в міністерстві закордонних справ і президент польської мирової делегації в переговорах з совітською 1* О С І 6 Ю й Україною, говорив 7. липня 1919: „На східних окраїнах мусимо довеств до того, щоб велика земельна власвість як найшвидше зникла і була розділена між селян, бо показалося, що тільки селянин в такнм охоронним муром, якого не може здобутв ніякий ворог.u — 10. липня 1919: гВнески що-до максімум посідання ставимо з національних причин, бо з селянських рук ніхто не зможе землі вирвати . . . Наш стан посідання на сході б дико пороздираний, виглядає як півострови, острови й енкляви. Колн-б ті, іцо колись велн політику Польщі, були под}мали про великі соціяльні реформи, коли-б наші маґватн замість кріпаків і служби були оселяли иа своїх величезних маєтках селян як громадян держави з власним ґрунтом, ми тепер не потребувалибн боятися плебісцитів на сих землях і не було би страху, щоб американські капіталісти й иаФтярі подавалв в сумнів наші права до Східної Галичини,“
* *
*
Посол Ста пінський, провідник радикальної ґрупи людо-вої партії, говорив: „Щоби забезпечити землю иа віки для Польщі, мусимо старатися, щоб нона як найшвидше перейшла в руки польських селян."
* *
*
Посол проФ. Д-р Стани »лав р а б ( ькнй, однн з провід-ввків національно-демократвчної (всенольської) партії говорвв 16. червня 1919: „Земельна реформа б конечна таком з політичного погляду, щоб на східних окраїнах, за які так <жко воюємо, зріс процент польського населення. Вона потрібна також тому, щоб той середній стан, який витвориться в селі, творив серединй стан в містах і польщнв їх.“
* *
*
Посол Давид Абрагамоввч, провідник польських кон-сервагнстів, заявив* я 28. червня 1910 за негайною кольонізацівю
Східної Галичини польськими селянами і домагався, щоби праьн-тсльство не наділяло землею українських селян.
* *
*
Посол Дашниський, провідник польської СОЦІАЛІСТИЧНОЇ партії, тодішний віцепрезндент міністрів, поставив отеє внесення: „Переведення основ земельної реформи належить виключно до польської держави і ніяка держава не може мати впливу на поділ земельної власности в Польщі.“ Сонм се внесення прнняв. Мав оно очевидно на увазі запобігти інтервенції Найвисшої Ради проти кольонізації Сх'дної Галичини польським селянством з Польщі.
* *
*
З дебат, які велися и польськім соймі перед ухваленням закона з 15. липня 1920, виймаємо ще отгї прнмірн :
Посол Віт ос на засіданню сойму 11. мая 1920 говорив: „Військо бореться за вітчину, але також і за землю для себе. Коли польський селянин терпить земельний голод, величезні простори переходять в українські руки . . . переведення земельної реформи не лежить в інтересі селянина чи безземельного, але в інтересі держави і мусить бути виконане.“
* *
*
11 осол ксьондз О к о її ь, провідник селянської радикально^ ґрупи, говорив на тім самш засіданню: Коли-б ми вміли роз* парцелювати Східну Галичину, то не булоби там української прес ії. Селянин, діставши землю в свої руки, не продасть і^не , віддасть її, але буде боронити так само, як свого жнття. Спасення польської держави в тільки в земельній реформі.
* *
*
Посол Четвертинський з всепольської групи на засіданню 14. ман 1920 сказав: „Держава мусить бути сильна передовсім під національним оглядом. Інстинкт народу пхав її до експансії на схід. В володаьськім повіті на Холмщині німецькі кольонії переходять масово в українські рукн. Справа Холмщинн ще не поківчена. Можність розширення польського ставу посідання на сході не в використовувана.“
II. З преси.
Після ухвалення закона з 10. липня 1919 краківська демократична „Нова Реформа“ н ч. 293 з 13. липня 1919 писала про польську шляхту: гДо безповоротної минувшини переходить отеє суспільна верства, . . . польська шляхта відривається отеє від тої землі, отже кінчить свою історичну роль, уступаючи місця новому дідичевн, польському людови.“
* *
*
Варшавський „І* оботнік“, центральний орґаи польської соціалістичної партії, писав у лнпии 1919, іцо при переведенню земельної реформи легко буде польську меншість н Східній Галичині перемінити в подавляючу більшість і так раз на все покласти кінець оспорюванвю польського характеру Східної Галичини.
* *
*
Краківський консервативний „Час“ (ч. 178 з 1919) звертав увагу, що польська кольонізація на Сході тільки тоді може йти без перешкоди, коли східні окраїни будугь належати до Польщі не на основі тернторіяльної автономії, але будуть орґанічио з-вдинеиі з Польщею як польські землі.“
* * *
Львівська демократична „Газета Порай на“ (якої вечірнє видання називаться „Газета Ввчорна“) в числі з 11. грудня 1919 пише, що треба покн-що здержатися з перенодженням земельної реформи на землях етнографічної Польщі, щоби примусити малоземельних польських селян з Польщі емігрувати на східні окраїни, бо тільки таким способом можна буде успішно перевегти кольонізацію Східної Галичини. Аж після скольонізування Східної Галичини можна буде приступити до парцеляції великої земельної власностн в етнографічній Польщі. ПВ першім періоді — пише газеїа далі — точка тяготи повинна лежати на східних окраїнах. Земельна реформа повинна також служити цілям національної політики. Коли земельної реформи не зачнеться від окраїн, то треба побоюватися, що опісля польські селяни з чисто польських околиць, вже насичені в себе дома землею, не захотять іти на схід. При помочи земельної реформи польська держана верне до своїх історичних задач, які сягають ще пястіпських часів. ІІрн помочи земе ьиої реформи, яку треба починати на східних окраївах, польська держана скріпить своє істнування і утворить собі сильні нограниччя, направляючи таким способом нещасливе ґеоі'раФІчне положення, в се та з вартостий земельної реформи, на яку досн занадто мало зверталося уваги.“
* *
*
Та сама „у^азета Вечорна“ в ч. 4987 з. 18. грудня 1919 писала, що не треба числитися иі з рішеннями Мирової Конференції ні з невдоволенням українського селянства, тільки силою переводити кольоиізацію „Східної Малопольщі“, — як урядово називають тепер в Польщі Східну Галичину. „А баґнетн польського війська — се дрібниця?“ („ баґнетн войска польс-кеґо — то Фрашка?!*) — кличе газета.
* *
*
Та сама „ Ґазета Вечорна“ н числі з 17. вересня 1919 в статті п. т. „Спшедавчик“ доносить з обуренням, що дійшла до неї „відомість просто иеожндаиа н теперішніх часах“, а саме, п. Г., польський дідич села Товстобаб в Східній Галичині має намір продати дещо
