Конституційне право України - Володимир Годованець

У преамбулі цього Закону зазначається, що право на громадянство є невід’ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавлений громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.

Громадянство є невід’ємною частиною всієї системи права, а отже, йому властиві загальні принципи, які характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства — відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням.

Принципи громадянства поділяють на загальні та спеціальні.

Загальні принципи втілені в Конституції України, Декларації прав національностей України, законах України «Про громадянство України» та «Про національні меншини України». Це, зокрема, принципи:

повновладдя народу;

демократизму;

інтернаціоналізму;

втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави;

поєднання інтересів суспільства, держави й особи;

поваги до норм міжнародного права тощо.

Ці принципи є структуроутворюючими елементами відносин особи та держави.

Спеціальні принципи громадянства — це закріплені в законодавстві вихідні засади взаємовідносин між державою та особою, що складають цілісну систему, яка є основою законодавства про громадянство України.

До них належать:

єдиність громадянства України;

рівне громадянство як основа правового статусу особи;

загальний порядок прийому до громадянства України;

поєднання «принципу ґрунту» та «принципу крові»;

невизнання автоматичної втрати громадянства;

недопустимість позбавлення громадянства;

єдність громадянства членів сім’ї;

невизнання подвійного громадянства;

дозвільний порядок виходу з громадянства;

принцип невидачі громадян України іноземній державі;

свобода й добровільність вибору громадянства;

збереження громадянства України для осіб, які проживають за кордоном.

Умови належності до громадянства України викладено в Законі України «Про громадянство України».

Громадянами України є:

усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

особи, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» від 13 листопада 1991 р. постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав;

особи, які народились або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 р. проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 р. подали в установленому Законом України «Про громадянство України» від 16 квітня 1997 р. порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до виключної компетенції Верховної Ради України (пункт 2 частини першої статті 92 Конституції України).

Українська держава здійснює захист і заступництво громадян України, які перебувають за кордоном.

Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб віком до 16 років — свідоцтво про народження.

Особи, які проживають на території України та не є її громадянами й не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства.

Громадянство України набувається за народженням; за походженням; через прийняття до громадянства України; поновлення у громадянстві України; за іншими підставами, передбаченими Законом України «Про громадянство України»; за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон детально регулює питання громадянства дітей у разі зміни громадянства батьків і усиновлення, а також повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства України та ін.

Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, народилася вона на території України чи за її межами.

У випадку різного громадянства батьків, один з яких перебував на момент народження дитини в громадянстві України, дитина є громадянином України:

якщо вона народилася на території України;

якщо вона народилася за межами держави, але батьки чи один з них у цей час постійно проживали на території України.

У випадку різного громадянства батьків, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянстві України, якщо в цей час обоє з батьків постійно проживали за межами України, громадянство дитини, котра народилася за межами України, визначається за письмовою згодою батьків.

Дитина, один з батьків якої на момент її народження був громадянином України, а інший — особою без громадянства чи невідомий, є громадянином України незалежно від місця її народження.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина, яка не досягла 16 років, стає громадянином України незалежно від місця її народження.

Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України.

Дитина, яка перебуває на території України, батьки якої невідомі, є громадянином України.

Закон України «Про громадянство України» встановлює такі умови прийняття до громадянства України іноземних громадян та осіб без громадянства за їх клопотанням:

визнання й виконання Конституції України та законів України;

неперебування в іноземному громадянстві;

безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх 5 років (це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи баба народилися на її території);

володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

наявність законних джерел існування.

Громадянство України припиняється внаслідок виходу з нього; його втрати; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про громадянство України» регулює також питання про вихід із громадянства України, його втрату, громадянство дітей у разі зміни громадянства батьків і усиновлення, а також повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України (Президента України, органів внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном), порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства України, виконання та оскарження рішень із цих питань.

У системі органів, покликаних вирішувати питання щодо громадянства, найбільші й найширші повноваження належать Президенту України, оскільки він уповноважений Конституцією вирішувати питання, пов’язані з