Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

Образ Огуз-хана як героя-праотця увійшов до міфології багатьох сучасних тюркомовних народів: туркменів, турків, азербайджанців, узбеків, каракалпаків та ін. (з кінця XIX ст. виступає в основному як літературний персонаж).

В ім'я Аллаха милостивого, милосердного!

Вдячність і хвала тому володарю, якому немає ні початку, ні кінця і царству якого немає занепаду; [тому], у якого немає ні батька, ні матері, [тому], у якого немає ні дружини, ні сина, ні дочки, ні радника; немає [іншого] такого, що дає їжу і воду, який усім – від жебрака до падишаха, від мурахи до слона, від сома до фенікса – дає згідно їхнього становища, жодного дня не зменшуючи долі кожного з них.

Якби всі дерева, які ростуть на землі, перетворилися в калами,[88] моря – в чорнила, а всі чада адамові – в писців і взялися б протягом ста тисяч і ста тисяч років описувати якості [Аллаха], то написане було б менше краплі у порівнянні з морем, менше піщинки у порівнянні з горою. А чим же буде сказане мною?!

Благословіння і вдячність без ліку тому пророкові, який кращий від усіх пророків, другу божому і посланцеві його до усіх чад адамових. І нехай буде милосердя боже, превелике, над його сподвижниками і спадкоємцями!

Тепер, після цього, мову поведе Абу-л-Газі-хан, нащадок Чингіза,[89] родом з Ургенча, син Араб-Мухаммед-хана.

Притерпівши багато незгод і доживши до тридцяти дев'яти літ, у тисяча п'ятдесят першому році, в рік змії, у Хорезмській країні ми сіли на престолі нашого батька[90] і зайнялися справами юрта.[91]

На той час туркмени жили на Мангишлаці,[92] на Балхані[93] і на берегах Теджену. Ті з них, які проживали у Хорезмі, почувши про наше прибуття, утекли і попрямували в ті названі три юрта. Потім усі вони прийшли у Хорезм, – одні з них кочів'ями, інші [караванними] шляхами, – а в [тих] трьох юртах не залишилось жодної сім'ї (бір ojli).[94] Хороші з них стали нукерами,[95] погані[96] – райятами.

Багато років по тому туркменські мулли, шейхи і беки почули, що я добре знаю історію; і ось якось усі вони прийшли [до мене] і сказали: «У нас [в народі] є багато [різних списків] сказання про Огуза (Огузнама), але немає [жодного] хорошого: усі вони [переповнені] помилками і один з одним не сходяться; кожен з них сам по собі». І коли вони висказали прохання: «Було би добре, якби була одна правильна, достойна довіри історія», я уважив їхнє прохання. І ось чому.

За сімнадцять років до того, як була створена ця книга, усі туркмени ворогували з нами. З цієї причини ми багато разів здійснювали на них набіги. Одного разу в Хорасані на березі ріки під назвою Беурма,[97] яка знаходиться в Дуруні,[98] вони