Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 - Джеймс Мейс

821

50 лет советской исторической науки: хроника научной жизни: 1917–1967 / сост. А. И. Алаторцева, Г. Д. Алексеева; Ин-т истории СССР. Москва : Наука, 1971. С. 30–31, 30–31, 39. Указом про створення Істпарту його було віддано під керівництво Рабкріну (див. текст у: Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917–1959 рр.: в 2 т. Т. 1. 1917 — червень 1941 рр. : збірник документів / Відп. ред. О. І. Євсєєв. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. С. 112–113), але пізніше, у вересні 1922-го, повноваження передано Центральному комітету. Вокруг работы Истпарта. Летопись революции, 1923. № 2. С. 283. (У цьому дописі аналізується стан справ у Істпарті у вересні — листопаді 1922 р. Справді застосовується формула «Іспарт при ЦК КП(б)У», але про спеціальне рішення щодо передання його у відання ЦК не йдеться. — у дужках прим. наук. ред.)

822

Вокруг работы Истпарта. Летопись революции. 1923. № 4, С. 316–317.

823

На початку 1924-го М. Іванов нарікав, що умови, у яких працювала Істпарт як у Харкові, так і на губернському рівні, були «не зовсім сприятливими» і що багато людей не розуміють, наскільки важливою була робота Істпарту. Незабаром після цього Мєдвєдєв, секретар ЦК КП(б)У, відіслав у всі губернські партійні комітети циркулярний лист, у якому зазначалося, що журнал «Летопись революции» надзвичайно важливий, тому він має бути наявним у бібліотеках, клубах, партійних школах і його мусять читати всі члени партії. У 1925 році було повідомлено, що полтавському відділу Істпарту місцевий партком надав лише 100 руб. (у огляді йдеться про те, що це, поряд із виділенням приміщення, свідчить про покращення умов діяльності Полтавського істпарту. — у дужках прим. наук. ред.), Чернігівський істпарт отримав від губкому тільки 200 руб., а Донбаський губком вирішив узагалі не створювати (тобто розформувати існуючий — у дужках прим. наук. ред.) губернський Істпарт і запропонувати всім окружкомам виділити працівників для окружних істпартів. Див. у: Летопись революции. 1924. № 1. С. 278; 1924. № 3. С. 238 (посилання неточне, у вказаному номері всього 236 сторінок. — у дужках прим. наук. ред.); 1925, № 3. С. 238–243.

824

План работы Истпарта ЦК КП(б)У и Губ-Истпартов на 1925-й год. Летопись революции 1925. № 4. С. 233. Спочатку Всеукраїнська конференція Істпарту, численні місцеві делегати гостро критикували центр (тобто Харків) за спроби придушити місцеві ініціативи, тоді як центр, своєю чергою, звинувачував місцеві організації в неуважності до центру та спробах іти власним шляхом. «Всеукраинское совещание Истпартов», Летопись Революции, 1925, № 3, С. 225–236; № 4, С. 165–174.

825

Титульні сторінки журналу стали друкуватися українською з початку 1928 року. Статті й до цієї зміни публікувалися не лише російською, а й українською мовами з поступовим збільшенням частки українською. У 1932–1933 усі статті в журналі були українськомовними. — Прим. наук. ред.

826

Риш. Арнольд. Очерки по истории «Спилки». Летопись революции. 1925. № 2. С. 125–173; 1925. № 3. С. 77–107.

827

Второе Всеукраинское совещание Истпартов. Летопись революции. 1926. № 3–4. С. 291.

828

Юдицкий, А. «Бунд» в Черкасском районе в 1904-5 гг. Летопись революции. № 5. 1923. С. 138, 140, 142.

829

Равич-Черкасский, Моисей. История коммунистической партии (б-ов) Украины. X. : Государственное издательство Украины, 1923. С. 40.

830

Там само. С. 11.

831

Там само. С. 165. (Автор помилково вказав с. 37, у нашому виданні цей хибодрук виправлено. — у дужках прим. наук. ред.)

832

Там само. С. 5–6.

833

Фрід, Д. До питання про коріння КПУ. Більшовик України. 1927. № 10. С. 39–50; № 14. С. 27–38.

834

Равич-Черкаський, М. Українська художня література руською мовою. Критика. 1930. № 3. С. 27–36.

835

Енциклопедія Українознавства. Під ред. В. Кубійовича. Т. 7: словникова частина. Париж — Нью-Йорк: «Молоде Життя». 1973. С. 2431. (У посиланні в тексті Автора була помилка, яку в нашому виданні виправлено. Згадані відомості про Равича Черкаського вміщено в 7 т. «Енциклопедії українознавства» на с. 2431. У цьому багатотомному виданні загальна нумерація сторінок. — у дужках прим. наук. ред.)

836

Кандидатом у члени політбюро ЦК КП(б)У Микола Попов був із лютого 1933 до травня 1936, а з травня 1936 до липня 1937 — членом політбюро ЦК КП(б)У. Заарештований у 1937, страчений у 1938 р. — Прим. наук. ред.

837

Советская историческая знциклопедия. В 16 т. Т. 11. Пергам — Ренувен / Гл. ред. Е. М. Жуков. М.: Советская энциклопедия, 1968. Колонки 410–411.

838

Попов, М. М. Нарис історії комуністичної партіі (більшовиків) Украіни. Харьків, 1928. С. 3–10, цитати зі С. 3, 9. (У нашому виданні подано переклад із російського видання 1929 р. — у дужках прим. наук. ред.)

839

Там само, С. 15–21, 38–45, 109–112, 218–219.

840

Сухино-Хоменко, В. Проблеми історії КП(б)У (М. М. Попов — Нарис історії Комуністичної Партії (більшовиків) України). Більшовик України. 1928. № 13. C. 69–78.

841

Большая советская энциклопедия. (1-ше видання, Москва, 1931). Т. 45. Кол. 328. Хоча це чи друге видання не зазначило його роботи з Укрнаукою, певна кількість друкованих видань та інтерв’ю цитувало його в цій ролі. (На жаль, Автор у посиланні допустив хибодрук, який ми не можемо виправити через відсутність назви статті. Том 45 насправді побачив світ у 1940 році, а на сторінці 328 жодної згадки про Яворського немає.) Див.: На шляхах організації української науки (Розмова з зав. Укрголовнаукою М. І. Яворським). Вісти ВУЦВК. 1924. 5 лютого. С. 2.

842

Яворский, М. К истории КП(б)У / Октябрьская революция. Первое пятилетие. Харьков : Государственное издательство Украины. 1922. С. 93.

843

Яворський, М. Нариси з історії революційної боротьби на Україні. Укр. ін-т марксизму, Іст. від. Т. 1. Харків : Держ. вид-во України, 1927. С. 7–9.

844

Там само. Т. 1. С. 13–18.

845

Там само. Т. 1. С. 22–81. Цитата зі с. 37.

846

Там само.