Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 - Джеймс Мейс

689

Кошелівець, Іван. Микола Скрипник. Мюнхен : Сучасність, 1972. С. 115–116.

690

Первая всесоюзная конференция марксистско-ленинских научно-исследовательских учреждений (из стенографического отчета). Вестник коммунистической академии. № 27. С. 304. Щодо самої назви УІМЛ, Комаренко у названій книзі (С. 46) стверджує, що її було змінено в січні 1924 р., тоді й з’явилася додаткова частина назви — «ленінізму».

691

Бованенко, Дм. Науковий центр марксистської думки на Україні. Червоний шлях. 1929. № 5–6. С. 184–196; Фельдман. Центр марксистсько-ленінської думки на Україні. Наука і освіта (додаток до Вісті ВУЦВК). 1929. 19 травня. С. 1.

692

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917–1959 рр.: в 2 т. Т. 1. 1917 — червень 1941 рр.: збірник документів / Відп. ред. О. І. Євсєєв. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. С. 540–544. (Насправді в постанові не йшлося про «переховування відступників» у Інституті. Навпаки, було згадано кілька напрямів роботи, діяльність у яких дозволяла стверджувати про здобутки, особливо в останній рік, котрі, як зазначалося у постанові, «свідчать про зростання УІМЛ, що підготувало його до дійсного виконання ним ролі марксистсько-ленінського центра». Щоправда, згадувалося про «ряд випадків», де виявилося «неприпустиме відставання та запізнення в розгортанні теоретичної роботи», але про національну складову не йшлося, та й узагалі це не конкретизувалося. Суть постанови, яка цілковито узгоджувалася із загальносоюзними тенденціями, полягала в розширенні роботи та завдань, і, відповідно, кількісного складу реорганізованого УІМЛ. На новостворені з його кафедр Інститути виділялися значні кошти, пропонувалися заходи для вирішення житлової проблеми. — у дужках прим. наук. ред.)

693

Кошелівець, Іван. Микола Скрипник. Мюнхен : Сучасність, 1972. С. 105–109. Про роль Скрипника у написанні резолюцій Комінтерну з національного питання див. його звіт 1929 року в УІМЛ, «Національне питання в програмі Комінтерну», у: Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1931. Т. 2. Ч. 2. С. 158–228.

694

Лист Скрипника до Лебедя 1928 року. / Будівництво Радянської України. Харків, б. р. Т. 1. С. 166.

695

Скрипник, Микола. До теорії боротьби двох культур. 2-е видання. Харків, 1928. С. 9–13.

696

Там само. С. 13–15.

697

Там само. С. 13–15.

698

Там само. С. 20–22.

699

Там само. С. 23–29.

700

Там само. С. 29.

701

Про дискусію щодо резолюції див. вище в Розділі 3.

702

Скрипник, М. Статті й промови з національного питання. Мюнхен : Сучасність, 1974. С. 57–63; цитата зі С. 63. Виділення оригіналу.

703

Там само. С. 63–69.

704

Там само. С. 69–71; цитата зі С. 70.

705

Там само. С. 72–77.

706

Там само. С. 78–81, цитати зі С. 81.

707

Скрипник, Микола. Про укапізм. / Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1929. Т. 2. Ч. 1. С. 65.

708

У виступі в ЦВК СРСР 31 листопада 1924 року Скрипник наголошував на тому, що існування Автономної Молдавської Республіки в радянській Україні дало можливість «пригнобленим молдаванам Бессарабії» здобути політичну єдність та альтернативу в радянській Україні. — Там само. Т. 2. Ч. 1. С. 31.

709

У згаданій нижче праці «Національне питання у Карелії» М. Скрипник зауважував: «Тут може бути два шляхи: або взяти фінську мову і її розвивати, розвивати на ній культуру у Карелії і цим шляхом впливати на фінів, що живуть у Фінляндії, або може бути інший шлях, взяти настановлення на ріжницю карельської від фінської мови і розвивати карельську літературу, створивши тим самим національну тріщину у Фінляндії». Тобто загалом йшлося про два можливих методи впливу на Фінляндію, причому, як зазначалося, було обрано другий, тобто розвиток «у бік фінської мови». — Прим. наук. ред.

710

Скрипник, Микола. Національне питання у Карелії. / Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1931, Т. 2. Ч. 2. С. 60–63. (У цьому конкретному тексті про Галичину, як і про українську мову та Західну Україну, згадок немає. Можливо, варто було поставити посилання на речення раніше. — у дужках прим. наук. ред.)

711

Скрипник, М. Статті й промови з національного питання. Мюнхен : Сучасність, 1974. С. 180.

712

Скрипник, Микола. За соціалістичне місто. Вісті ВУЦВК, 25 листопада 1931. С. 2.

713

Скрипник, Микола. Культурна революція в СРСР. Вісті ВУЦВК, 13 листопада 1930. С. 7.

714

Скрипник, М. Статті й промови з національного питання. Мюнхен : Сучасність, 1974. С. 142–145.

715

Вказано загальну кількість назв заводських газет, а не наклад. — Прим. наук. ред.

716

Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1931, Т. 2. Ч. 2. С. 357.

717

Затонський, В. Національна проблема на Україні. [Харків] : Держ. вид-во України, 1927. С. 84.

718

Krawchenko, Bohdan. The Impact of Industrialization on the Social Structure of Ukraine. Canadian Stavonic Papers. 1980. No. 3. P. 354.

719

Скрипник, M. Статті й промови з національного питання. Мюнхен : Сучасність, 1974. С. 151–152.

720

Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1931. Т. 2. Ч. 2. С. 270. Виділення Скрипника.

721

Там само. С. 345.

722

Krawchenko, Bohdan. The Impact of Industrialization on the Social Structure of Ukraine. Canadian Slavonic Papers. 1980. No. 3. P. 354.

723

Там само. C. 357.

724

Скрипник, Микола. Статті й промови. Харків : Держвидав України, 1931. Т. 2. Ч. 2. С. 247. (Здається, Автор не зовсім правильно зрозумів позицію Скрипника. Перед процитованими в тексті словами були такі два речення: «Про українців повинна дбати Українська Радянська Соціалістична Республіка, але також і ті краї, де