Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко

(12.05.1891-?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Одеса. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

У 1920–1922 рр. — старшина 3-го збірного Чорноморського куреня 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 15.

(01.05.1894-?) — підполковник Армії УНР.

Родом з Полтавщини. Закінчив Казанське військове училище (1915), у складі 722-го та 723-го піхотних полків брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — поручик.

На службі в Дієвій армії УНР з 1.09.1919 р. — командир сотні 1-го пішого рекрутського полку. У 1920–1922 рр — командир сотні 20-го куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1929), працював інженером лісового господарства. З 1945 р перебував на еміграції у Німеччині. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1596 — С 36

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 20-го піхотного Галицького полку (Житомир). Останнє звання у російській армії — полковник.

З 10.09.1918 р. — помічник командира 2-го пішого Волинського полку Армії Української Держави. З 21.02.1919 р. — т. в. о. командира 6-го пішого Українського (Житомирського) полку Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 3. — С. 16.

(21.08.1893 — до 1973) — підполковник Армії УНР.

Народився у Владикавказі. Закінчив Єлісаветградське комерційне училище. 24.03.1914 р. був мобілізований до армії. За бойові заслуги був підвищений до звання прапорщика. Закінчив кулементі курси при штабі 39-ї піхотної дивізії, командував кулеметною командою. Був 4 рази поранений. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Нетреба Тадей, фото 20-х років (ЦДАВОУ)

З 15.12.1917 р. — в українській армії. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин Армії Української Держави (3-й випуск), служив у 62-му пішому Бахмутському полку 8-го Катеринославського корпусу Армії Української Держави. 29.12.1918 р, перебуваючи на посаді ад'ютанта командувача військ УНР на Катеринославщині, був поранений у бою з загонами Махно під Катеринославом, втратив праве око. Після одужання служив у 1-му Синьому полку Дієвої армії УНР. У 1920 р. — командир кінної півсотні штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. У 1921 р. співпрацював з Партизансько-Повстанським штабом Ю. Тютюнника У 1920–1923 рр. служив у 6-й Січовій дивізії Армії УНР.

На інтернації перебував у таборі Щепіорно. Емігрував до Франції, до м. Лур'є, прийняв священицький сан. Помер у Франції.

ЦДАВОУ — Ф. 3523. — Оп. 1. — Спр. 2. — С. 25–28; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1596. — С. 101–102; Герчанівський Д. Вигнати окупанта. — Мюнхен. — 1963. — С. 33–34; Самутін П. Командний складі VI-oi Січової стрілецької дивізії 1920 р.//Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 3. — С. 76; Левченко С. 8-й Катеринославський корпус//За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9. — С. 68.

(1864 — до 1926) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Слов'янськ Катеринославської губернії. На військову службу вступив у 1882 р. Станом на 01.01.1910 р. — капітан 63-го піхотного Углицького полку (м. Соколка). Напередодні Першої світової війни пішов у відставку. 05.10.1914 р. був мобілізований до армії з призначенням на посаду командира 125-ї Курської дружини. Останнє звання у російській армії — підполковник.

На службі в українській армії з 1920 р.: влітку 1920 р. — у старшинській сотні 6-ї запасної бригади Армії УНР. З 12.09.1920 р. — начальник мобілізаційного відділу штабу 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. Станом на 01.10.1922 р. — начальник мобілізаційного відділу штабу 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР Похований на українському військовому цвинтарі у Щепіорно.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп 2. — Спр. 653. — С 30; Спр. 923. — С. 41–44.

(27.06.1877—?) — підполковник ветеринарної служби Армії УНР.

Народився у Мінську. Закінчив 1-шу Мінську духовну семінарію (1896), Варшавський ветеринарний інститут (1901). Працював повітовим ветеринарним лікарем Ігуменського повіту. З травня 1914 р. — ветеринарний лікар ст. Сарни. З серпня 1915 р. — у розпорядженні завідувача ветеринарної частини 3-ї армії Західного фронту. З березня 1916 р. — у розпорядженні управління гуртів худоби київського інтендантства. З жовтня 1916 р. — працівник відділу транспорту худоби київського інтендантства. З лютого 1918 р. — працівник відділу демобілізації кінського складу Південно-Західного фронту. У червні 1918 р. — повернувся на довоєнну посаду ветеринарного лікаря ст. Сарни.

З лютого 1919 р. — ветеринарний лікар 19-ї пішої дієвої дивізії Дієвої армії УНР. З 16.06.1919 р. — ветеринарний лікар 1-ї запасної кінної бригади Дієвої армії УНР (переформована у полк 16.07.1919 р.). Восени 1919 р. захворів на тиф. З 12.12.1919 р. — молодший лікар ветеринар ного шпиталю етапу № 1 Української Галицької армії. З 04.04.1920 р. — комендант ветеринарного шпиталю 2-ї бригади ЧУГА. З 18.05.1920 р. — ветеринарний лікар 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР. З 24.03.1921 р. — підполковник ветеринарної служби. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф 1075. — Оп. 2. — Спр. 636. — С 20–26.

(01.12.1873-07.11.1925) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Походив з селян с Варварівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Закінчив Полтавську духовну семінарію. 15.08.1891 р. був покликаний на військову службу до 36-го піхотного Орловського полку (Кременчук). 21.07.1893 р. отримав звання унтер-офіцера. 01.09.1893 р. був зарахований на навчання до Чугуївського піхотного юнкерського училища. 04.08.1895 р. — закінчив училище за 2-м розрядом, служив підпрапорщиком у 48-му піхотному Одеському полку. 03.09.1896 р., отримавши чин підпоручика, перейшов до 33-го піхотного Єлецького полку