Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

61. Розглядувана консультація ... була першим випадком з моменту арешту, коли заявник міг дістати пораду адвоката. Заявника попередили, відповідно до статті 3 наказу від 1988 року ..., і, як зазначено у згаданій справі «Джон Мюррей...» ..., рішення заявника щодо того, відповідати чи ні на певні питання або піддати ризику зроблені пізніше на його адресу висновки, мало потенційно дуже велике значення для його захисту в суді...

62. ... Суд не може не дійти висновку, що присутність співробітника поліції неминуче завадила б заявникові говорити зі своїм адвокатом відверто і дала б йому привід вагатися, чи варто зачіпати питання, що мають особливе значення для порушеної проти нього справи. Як заявник, так і адвокат були попереджені, що вони не можуть згадувати якісь імена і що їхня бесіда може бути зупинена, якщо що-небудь сказане було б сприйняте, як перешкоджання розслідуванню. Недоведеність того, що в такий спосіб заявникові і його адвокатові перешкодили обговорити певні питання, мало при цьому важить. Можливість обвинувачуваного вільно спілкуватися з адвокатом захисту, передбачена, крім іншого, у пункті 93 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими, була надміру обмеженою. Заявник уже зробив зізнання до зазначеної зустрічі, робив він зізнання і після неї. Безперечно, що заявникові в той час була потрібна юридична допомога і що його відповіді на наступних допитах, які мали бути проведені за відсутності його адвоката, залишалися потенційно значущими для судового розгляду й могли завдати непоправної шкоди позиції захисту заявника.

63. Тому Суд ухвалює, що присутність співробітника поліції в межах зони чутності під час першої бесіди заявника з його адвокатом порушила право заявника на ефективне здійснення своїх прав на захист і що в зв’язку з цим було порушення підпункту (с) пункту 3 Статті 6 Конвенції, взятого в поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

«Оджалан проти Туреччини» (Öcalan v Turkey) [GC], 46221/99, 12 травня 2005 року.

132. Через брак якихось конкретних зауваг, заявлених сторонами з цього питання в ході провадження Великої палати, Велика палата підтримує висновки Палати:

«...Перша зустріч заявника з його адвокатами відбувалася під контролем і в полі зору й слуху співробітників спеціальних служб і судді, які перебували в тій самій кімнаті, що й заявник та його адвокати. Спеціальні служби обмежили відвідування двадцятьма хвилинами. Стенограму зустрічі надіслано до Суду національної безпеки.

... Що ж до подальших відвідувань, ... то Суд погоджується, що після першого візиту наступні зустрічі заявника з його адвокатами відбувалися в межах чутності співробітників спеціальних служб, хоча відповідні співробітники не перебували в кімнаті, у якій ці зустрічі проходили».

133. Велика палата згідна з оцінкою Палати щодо наслідків неспроможності заявника проводити консультації зі своїми адвокатами поза межами чутності третіх осіб:

«...право обвинуваченого на спілкування зі своїм законним представником поза межами чутності третіх осіб є частиною основних вимог справедливого судового розгляду в демократичному суспільстві і випливає з підпункту (с) пункту 3 статті 6 Конвенції. Якщо адвокат не в змозі радитися зі своїм клієнтом і мати від нього конфіденційні вказівки без такого спостереження, то його адвокатська підтримка багато в чому втрачає свою ефективність, тимчасом як Конвенція покликана гарантувати права, які є практично здійсненними і ефективними (див. «С. проти Швейцарії».). Значення, яке для прав на захист має забезпечення конфіденційності нарад між обвинуваченим і його адвокатами, було підтверджене в різних міжнародних документах, зокрема європейських правових документах (див. «Бреннан проти Сполученого Королівства».). Проте, як зазначено вище ..., доступ обвинуваченого до його адвоката може підлягати обмеженням за наявності вагомих підстав. Релевантним в цьому зв’язку є те, чи таке обмеження, якщо розглядати його в світлі провадження в цілому, позбавляло обвинуваченого справедливого судового розгляду.

... У цій справі Суд погоджується ..., що заявник та його адвокати на жодній стадії не мали змоги проводити консультації поза межами чутності влади. Він вважає, що неминучим наслідком такого обмеження, як під час попереднього слідства, так і розгляду справи в суді, стало те, що заявник був позбавлений змоги відкрито розмовляти зі своїми адвокатами і ставити їм запитання, що могли б виявитися важливими для підготування його захисту. Отже, права на захист зазнали значного негативного впливу.

... Суд у цьому зв’язку зауважує, що заявник на той час, коли він мав зустрічі зі своїми адвокатами, вже дав свідчення, і що після консультацій з ними він дав додаткові свідчення на засіданні Суду національної безпеки. Заявникові для ефективного здійснення захисту від висунутих проти нього серйозних обвинувачень, було важливо, щоб ці свідчення не були суперечливими. Тому Суд вважає, що заявникові було необхідно мати можливість вести розмову зі своїми адвокатами так, аби їх не чули треті особи.

... З приводу тверджень уряду, що нагляд за зустрічами заявника з його адвокатами був необхідний для забезпечення його ж безпеки, Суд зауважує, що тих адвокатів наймав сам заявник і ніяких підстав підозрювати, що вони могли загрожувати життю їхнього клієнта, не було. Дозвіл на побачення з заявником їм давали аж після того, як вони пройдуть цілу низку обшуків. Для убезпечення заявника досить було б простого візуального спостереження з боку персоналу в’язниці у поєднанні з іншими заходами».

Отже, Суд вважає, що той факт, що заявник не мав змоги радитися з адвокатами поза межами чутності співробітників спеціальних служб, порушив права на захист.

«Моїсєєв проти Росії» (Moiseyev v Russia), 62936/00, 9 жовтня 2008 року.

204. ... адвокати заявника повинні були просити спеціальні дозволи для того, щоб відвідати його для консультацій. Дозволи були дійсні тільки на