Моя зухвала - Ема Ноель

Вдома Руслан повертає мені загублений ланцюжок із червоним каменем. Я радію насправді, тому що подарунок мені сподобався. Він забрав і залишені мною в нічному клубі рюкзак із речами й документами. Каже, що звільнив Валю й більше вона не буде мені дошкуляти й ображати мене. Ну, варто відзначити, що я її діставала не менше, але тому що бачила, що вона мене недолюблює.

А ще Руслан запитав, що за браслет у мене на руці.

Уважний. Занадто уважний до деталей. Але в мене заздалегідь підготовлене для нього пояснення: браслет подарував брат, але я його не носила, бо було складно, а тепер біль вщух і я вирішила його надіти.

У мене купа цих брязкалець, дешевих, але гарних, і як він помітив нове? А я ще думала, що це я помічаю в ньому кожну деталь. Виходить, і він придивлявся до мене, просто вміло це приховував?

Після сніданку я приймаю душ і трохи гублюся, куди мені піти, у яку саме кімнату: мою з ґратами, чи його? Усе ж вибір впав на його кімнату. Не хочу спати з відчуттям, ніби знаходжуся у в’язниці.

Поки Руслан відлучається у справах, попередньо неодноразово переконуючи мене нікуди не зникати, я йду спати. Потім запитаю, де був. Втома від безсонної ночі страшенна, а ще похмілля. І біганина, і стрес, усе злилося в коктейль, який буквально збиває мене з ніг. Варто мені зустрітися з подушкою, як я вирубаюся.

Прокидаюся, почувши тихий рух поруч. А потім відчуваю дотик рук до моєї шкіри, губ до моєї щоки, палке дихання на моєму обличчі. По запаху розумію, що це може бути тільки Руслан. Звучить, як божевілля, але я його запах впізнаю з тисячі.

Муркочу задоволено в напівдрімоті, коли чоловік лягає поруч і згрібає мене у своїх міцних обіймах. Чому ж мені так добре з ним? Чому стає так спокійно й затишно, коли він поруч? Немов я за кам’яною стіною. Щойно Руслан влаштовується зручно, я знову засинаю, сховавши обличчя в нього на плечі.

Прокидаюся від приємних дотиків, від того, що моїм тілом бігають сироти і приємний теплий клубочок зароджується внизу живота. Щойно я подаю ознаки життя, вигинаючись назустріч рукам чоловіка, він стає сміливішим й наполегливішим. Гарячими поцілунками вкриває мою шию. Його хрипкий подих і мої тихі стогони заповнюють тишу.

Як же я його хочу!

— Руслане, — шепочу, запускаючи руку в його волосся й ніжно стискаючи пасма.

— Кошеня моє, — буркоче у відповідь, перевертає мене на спину, лягає боком і задирає футболку, у якій я спала. — Як же я давно мріяв це зробити.

Ох…

Гарячі губи накривають мої груди, а я прислухаюся до запаморочливих відчуттів, притягуючи Руслана ближче, не приховуючи свого бажання.

Його рука ковзає вниз, гладить мій живіт, ще нижче, залазить у шорти і м’яко погладжує шкіру, дбайливо, ніби я ніжна квітка, яка може розсипатися в його руках.

Тепло розливається тілом і накриває мене лавиною бажання. Хочу його до нестями.

— Солодка, ніжна, палка, моя… — шепоче ласкаві слова, жадібно цілуючи й кидаючи на мене хмільні погляди.

А я дивлюся на нього, не можу відірвати погляд. Який же він гарний, коли такий схвильований. Здається, у його очах хлюпоче справжня любов. Чи кохання?

Тільки що мені тепер із цим робити? Я ж теж його кохаю.

А він монстр. Страшна людина, яка несе небезпеку й загрозу. Яким він буде зі мною, якщо дізнається правду? Як швидко розтануть його почуття?

Жену погані думки. Мені добре, і потрібно насолодитися цим повною мірою.

Руслан піднімається і стає наді мною на коліна. Знімає мої шорти від піжами. Зупиняється й розглядає мене. Червонію, але не відводжу погляд, адже я сама цього хочу. Завжди його хотіла.

— Яка ж ти гарна, — шепоче й нахиляється, цілуючи мої губи.

Обіймаю його руками й ногами, закликаю до активних дій. Але Руслан вислизає, покриваючи поцілунками мою шию, груди, живіт, опускаючись усе нижче. Намагаюся повернути його назад, але зустрічаюся з поглядом, у якому чітко бачу заперечення.

— Кіті, не поспішай, — каже хрипким від збудження голосом. — Вперше завжди боляче. Дозволь поки просто зробити тобі приємно.

Руслан кладе долоні на мої щиколотки і згинає ноги в колінах, а потім розсовує широко. Я затамовую подих й мимоволі напружуюся. Здається, я здогадуюся, що він збирається зробити, і мені стає злегка ніяково.

— Розслабся, маленька, і нічого не бійся. Тобі сподобається, — шепоче заспокійливо, зазираючи в мої широко відкриті в передчутті очі.

Чоловік торкається губами внутрішньої сторони мого стегна. Здригаюся, ніби мене струмом пробиває, і намагаюся відсунутися. Але з іншого боку його рука утримує мене міцно.

— Тшш, — чую заспокійливе.

Підкоряюся.

Не з’їсть же він мене. Тим паче відчуття дуже приємні, просто… нові.

Просто мені здається, що я зараз вибухну мільярдами зірок.

Застигаю в передчутті і стискаю пальцями простирадло, коли відчуваю гаряче дихання між своїх ніг. І вигинаюся дугою, коли дихання змінюється ніжним дотиком язика. Мої пальці до болю стискаються на простирадлі. Мене пробиває струмом і б’є, наче в лихоманці. Я жадібно хапаю повітря. Затуманеним поглядом дивлюся на Руслана й тягнуся до нього.

Як тільки мої руки лягають на його голову і, не контролюючи себе, я з силою стискаю волосся Руслана, він робить щось таке, від чого я мимоволі починаю стогнати. А я ще відчуваю дотик пальців там. Не проникаючи всередину, він м’яко мене погладжує, продовжуючи язиком пестити чутливе місце.

А потім мене накриває.

Здається, що всередині мене вибухнула невидима куля, в якій накопичувалося задоволення. Тілом проноситься хвиля насолоди, і я розумію, що відчула перший у своєму житті оргазм. З ним. Завдяки йому. Чоловіку, якого кохаю до божевілля.

І, здається, зараз мені абсолютно однаково, хто він і чим займається. Начхати на темний бік його життя. Я кохаю його…

Туманним поглядом вихоплюю його обличчя, яке опиняється навпроти мого. Закриває собою весь світ. Стає для мене всім світом.