Метист. Бандит для нареченої - Влада Калина

- Ти подобаєшся мені і таким. Ти в курсі, що чарівний і спокусливий, - поклала свою долоню зверху йому на руку, що лежала на столі. Метист мовчки спостерігав за її рухами. - Дуже… подобаєшся, - вказівним пальцем провела по його руці до ліктя. - Знову будеш кричати на мене і бігти під дощ? - проковтнула слину, вона так хотіла поцілувати його аж в горлі пересохло.

- Я повинен стримувати себе з тобою, - підняв голову, а сам погляду не зводив від її тендітної шиї. - Краще не торкайся мене. Прошу.

- Чому? Якщо я хочу торкатися. - Олександра ніби не чула його, продовжувала проводити пальцем по плечі, по вуху, вже й добралася до голови і їй так хотілося погладити Метиста по волоссю. - І ти теж хочеш.

- Припини! - відказав він сердито і схопив її руку. - Припини. Ми з тобою вчора ввечері здається домовилися, що ніякого сексу не буде. Не виводь мене бо… не я піду під дощ, а тебе туди викинув, щоб охолола.

- Я не знаю з ким ти там домовлявся, але не зі мною, - жартома відповіла навіть не намагаючи звільнити свою руку яку він продовжував тримати. - Заради твоїх блакитних очей я готова і під дощ вилетіти. 

- Боже. - Метист глянув на потолок ніби молив Бога про порятунок від неї… чи від себе… своїх дій.

- Я не хочу щоб Петро був в мене першим. Він огидний мені…

Олександра хотіла ще щось сказати але Метист різко взяв її за талію і посадив собі на коліна. За секунду його губи опинилися поряд з її. Поцілунок був гарячим і пристрасним. Цей бандит знав як поводитися з жінками і явно знав що робить. Боже!

Його язик обвивав її язика не даючи навіть вдихнути. Олександра відповідала на поцілунок, хоч ще день тому, нізащо і ніколи не цілувалася б Бог знає де і Бог знає з ким! Щось змінювалося в ній і в ньому. Вони змінювали один одного - Метист поруч з дівчиною ставав кращим, а Саша ставала більш сміливішою. Вона не була схожою на ту сіру мишку, яку всі звикли бачити вдома.  

Її руки сплелися навколо його шиї та притягли його ближче. Блакитні очі хлопця пильно дивилися в її, коли він відірвався від губ дівчини, яка важко дихала немов задихаючись. Саша явно була готова віддатися йому прямо там за тим столом і це було написано в її погляді. Чорт! От тільки він не мав наміру брати її так.

- Ти зупинився, - сказала йому, задихаючись і не бажаючи зупинятися. - Чому? Я щось не те роблю? - дівчина була непроти робити все, що він захоче і що накаже їй. Вона була готова на все щоб тільки стати жінкою ще до весілля з Петром, тоді він точно відмовиться від неї.

- Це я не те роблю, - його губи знову опинилися поряд. Однією рукою він почав знімати з її плеч ковдру, а іншою намагався відшукати під нею її стегна. 

- Ти вже робив таке в лімузині. Торкався моїх стегон. 

- Що? - Метист різко забрав руку. Він згадав, що Олександра чужа наречена, яку краще не торкатися… принаймні зараз. Він нагнув голову і на кілька секунд заплющив очі. - Чорт! - сказав Метист. Він зняв її з своїх колін та поставив на підлогу.

- Що трапилося? - розгублено перепитала Саша.

- Я не буду доводити до кінця те, що почав в лімузині.

- Чому? Я ж не проти.

- Але я проти.

- Ти бісів бандит який все зіпсував. Піду краще ноги мити. - Саша повернулася до нього спиною. А що якщо помитися вся? Перед ним! - Доречі, що ти там говорив про ванну? - загадково посміхнулася щоб Метист не помітив. - Мабуть я все ж таки погоджуся на твою пропозицію. - Повернула голову. - Помиєш мені спину?

- Здається мені знову час на вулицю, - Метист не ворухнув ні одним м'язом, продовжуючи дивитися на дівку.