Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Тепер готово.

Він зняв фартух, перетворившись на звичайного Джозефа, і поніс блюдо у вітальню. Тереса йшла за ним, борючись із голодними спазмами. Але навіть апетит, що розгулявся, не міг заглушити думки, що їхня ділова зустріч все-таки пішла не за сценарієм ділової зустрічі. Якщо те, що тільки-но сталося, не було нахабною спробою справити на неї враження, то що тоді це було? І, до речі, враження справилося. Тереса все більше відчувала, що Джозеф їй подобається. Як може не подобатися чоловік, який підгодовує бездомних котів і готує як бог?

До речі, чи не зарано Тереса розхвалює його кулінарні таланти? Може ростбіфи не настільки смачні, як здається на перший погляд? Ось за цю думку і зачепилася Тереса, поки він щедро наповнював її тарілку.

Вона щосили намагалася дотриматися етикету і не накидатися на частування відразу. Але щойно Джозеф взявся за виделку й ножа, вона відразу наслідувала його приклад.

Ммммммм… найніжніше соковите м'ясо напрочуд вдало поєднувалося з хрумким коржиком. І те, й інше просто тануло в роті. Мммммм... Вона, здається, навіть заплющила очі від задоволення...

— Тересо, маю вам сказати дещо дуже важливе.

Першим поривом було обуритись — як можна відривати від такої смачної їжі? Але вона стримала порив і розплющила очі. На неї дивився дуже серйозний Джозеф. Вона миттєво протверезіла. Що він скаже? Це буде репліка зі спектаклю? Знову пристріт пустує? Ех, за всією сьогоднішньою милістю вона зовсім забула про прокляття. І про його, і про своє…

— Мені теж треба дещо сказати, — Тереса вирішила поділитися з Джозефом побоюваннями, що теж заразилася.

— Добре. Але спершу я.