Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

Десь глибоко-глибоко всередині вона вловила дивний безглуздий жаль, що майбутня зустріч все-таки не побачення. Їй хотілося б сходити на побачення з таким чоловіком, як Джозеф. Адже він їй подобається? Десь там, у глибині душі, народилася ствердна відповідь. Раніше, коли Тереса шукала відповідь на це питання, вона користувалася головою, а не душевними глибинами. Логіка — її сильна сторона. А симпатія до Джозефа була чимось дико нелогічним. Особливо враховуючи, що йдеться не про загальнолюдську симпатію, а про жіночу симпатію до чоловіка.

Вона рішуче зняла сукню та одягла діловий костюм. Поки переодягалася, її думки перекинулися на інше питання. А Джозеф? Він відчуває до Тереси симпатію? У глибині душі знову сама собою народилася ствердна відповідь. Хіба можна так цілувати дівчину, до якої не відчуваєш симпатію?

Тереса розчесала волосся і зібрала у простий хвіст на потилиці. Жодних зачісок! І небезпечні копання у глибинах душі теж вирішила залишити на потім.

Як Джозеф і обіцяв, близько п'ятої години за Тересою до гуртожитку під'їхав екіпаж. Всю дорогу вона уважно переглядала свої аркуші з начерками тез. Всю увагу зосередила на них, щоб інші думки не лізли в голову.

Але одне питання все ж таки пролізло. Коли екіпаж під'їжджав до особняка, Тереса подумала, що якщо Джозеф її зустрічатиме, підійде, відчинить дверцята, простягне руку — це означатиме, що все-таки у них побачення. А якщо ж їй доведеться вибиратися з екіпажу самотужки і крокувати до входу на самоті — значить, мова про ділову зустріч.

Екіпаж зупинився. Ніхто не підходив, і Тересі нічого не лишалося, як відчинити дверцята і вийти назовні. І ось несподіванка — вона одразу побачила неподалік Джозефа… за таким заняттям, за яким ніколи б не подумала, що може його побачити…