В твоїх руках не страшно - Ольга Островська
Втекла від мене, боягузка вухаста. І насмілилася ж. Он уже й накази ігнорувати навчилася. Спіймати б та показати, що від мене ховатися марно. І солодко покарати за свавілля. Але свавілля для неї корисне, тож нехай побігає, якщо так хочеться. Недовго. Поки я тримаю свої мисливські інстинкти у вузді.
– Ваша величність, знайти та привести дівчину до вас? − цікавиться Рена, підходячи до мене. Погляд демониці, як і мій, спрямований на двері, котрі щойно зачинилися.
– Ні. Це… моя особиста та дуже важлива гостя. Накажи нікому її не чіпати, виконувати всі її прохання і доповідати мені особисто, де знаходиться і що робить. Якщо хтось хоч криво подивиться, голову відірву. По Луаді все? − кидаю запитальний погляд на комендантку замку Холдовін.
− Так, ваша величність, − схиляє голову дея.
− Добре. Віддай наказ дізнатися більше про княжича. Де був, чому зник, хто шукає? І про стан Інгальфа.
− Можу я запитати? – Рена задумливо хмуриться.
– Запитуй.
– Вовченя, яке ви привезли, це…
Демониця замовкає, підбираючи найдоречніше слово. Але я її випереджаю, зрозумівши, куди вона хилить.
– Поки що не впевнений. За ним йшла зграя вбивць, язиків узяти не вдалося. Але збіг цікавий. Та й за віком, здається, підходить. Тож чекаю на детальну інформацію, – і, подумавши, додаю: – Вранці.
Не хочу, щоб нам із моєю полохливою обраною знову хтось завадив. Цю ніч вона повинна провести в моєму ліжку та в моїх руках. Для її ж блага.
− Можна ще одне питання, ваша величність? − у голосі Рени прослизає зовсім невластива їй нерішучість. І навіть тривога. − Я відчула вашу печать на дівчині. А принцеса із вашим братом... Чи означає це, що дея Кахін помилилася?
Їй і це відомо? Стара відьма розповіла? Навіщо, цікаво? Що знову задумала?
− Дея Кахін у своїх передбаченнях ніколи не помиляється, − хитаю я головою. − Інша річ, що її передбачення не завжди з першого разу зрозумілі.
Зіниці демониці розширюються, стаючи колодязями темного полум'я, з повних губ зривається ледь чутне зітхання.
Хм, це цікаво. По приїзді додому треба поспілкуватися з любою бабцею докладно. Що такого важливого вона Рені напророкувала? Не люблю не розуміти, що відбувається. А відколи у мене в палаці оселилася відьма, це трапляється досить часто.
А тепер ось відьом буде цілих дві. Добре, хоч мені ельра дісталася.
Чи може підкинути братові ідею про завоювання Аделхея? Там, безперечно, не завадило б порядок навести.
– Дякую за відповідь, ваша величність, – киває Рена стримано, вклонившись і ховаючи від мене свої емоції. − Чи можу я йти?
– Можеш. І так, на вечері на мене не чекайте, – йти до спільного столу одному, коли привіз з собою обрану, це буде пряма демонстрація зневаги до своєї жінки.
Адже, здається, саме звістка про вечерю і стала тією вирішальною причиною, через яку Зайченя кинулося навтьоки. Могла б, звісно, і озвучити свою незгоду та її підстави, замість оцих витівок.
Якби на її місці була інша, я б зараз плюнув і пішов на вечерю без неї, щоб таких вибриків більше не було, але мені доля вручила в руки дар занадто тендітний і вразливий, щоб дозволити собі недбале ставлення. Та й не варто ставити під загрозу авторитет майбутньої королеви. Вона й так світла, якій буде важко серед темних. Доведеться набратися терпіння. Ще більше. І зцілювати її швидше.
Що ж, повечеряємо наодинці. Заодно і поговорю з дівчинкою відверто. Якщо така смілива, отже, дозріла вже для правди.
Прийнявши рішення, прямую до донжона. Ренейт заходить слідом за мною, відразу ж рушаючи кудись у своїх справах, а я йду до своїх покоїв, розташованих в окремій вежі
Цікаво, куди моя фарбована білянка подалася? До принцеси? Якщо так, то напевно натрапить на Адлара й одразу звідти втече. Брат напевно зараз поруч зі своєю рудою лисицею в'ється.
До речі, про принцесу. Цікава вони з моїм Зайченям парочка... подружок. От інакше й не назвеш. Це відчувалося мною і раніше, тільки визначення не було. Але все стало на свої місця сьогодні, коли мені довелося послухати, як вони спілкуються між собою, коли не думають, чи їх хтось чує. І наскільки злагоджено можуть щось робити разом. Якби так звана пані Мар з’явилася в оточенні принцеси лише кілька днів тому, як вони намагаються зобразити, такого порозуміння між дівчатами просто не могло б сформуватися. Що ще раз підтверджує мої припущення.
Власне і Градо, непомітно спостерігаючи за моєю обраною за моїм наказом, визнав, що вона дуже схожа на дружину Танрагоса. Та ще й маг життя. Занадто багато збігів, щоб повірити у їхню випадковість.
І все ж прямих доказів у мене поки що немає.
Я не відчуваю в аурі дівчини жодних слідів прив'язки. Але Градо у цьому питанні помилитися не міг. Аміннаріель справді була пов'язана з чоловіком стародавнім шлюбним обрядом. Нерозривним і непозбувним. Наскільки мені відомо.
Тоді, як вона могла опинитись у кортежі своєї падчерки з абсолютно чистою аурою? І пустим резервом...
Наштовхнувшись на цю думку, навіть зупиняюся посеред коридору. І чому я раніше про це не подумав? Маги життя не бувають з таким крихітним резервом. Як не буває слабких магів смерті та хаоситів. Занадто складні та важкі у використанні матерії нам підвладні, тому й силу ми маємо велику. До того ж дівча зі своїм даром вправлятися точно вміє. Може й не віртуозно, але цілком усвідомлено та з розумінням справи. Вона навчалася цього. І має знати межу своїх сил.
А зараз порожня. Отже, свідомо витратила весь резерв на щось надзвичайне складне, трудомістке і дуже важливе для неї. Наприклад, на створення довготривалої ілюзії, або навіть личини для свого двійника і зняття прив'язки.
Щодо прив'язки... Я не знаю жодного способу цього зробити. Але це не означає, що його не існує. Тим паче, що укладання шлюбів – це якраз до Світлої Богині та її жриць, якими майже завжди ставали обрані ельри. Слугам Маоха про всі ці обряди мало відомо. Ми маємо інше покликання.
Можна піти зараз, виловити свою втікачку, і поставити їй прямо кілька запитань. Але тоді вона, напевно, втече вже не від вечері зі мною в мій замок, а від мене світ за очі. І не факт, що мені вдасться швидко знайти її.
