Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

Зі слів Невіша, я зрозуміла що ми досі десь на території Академії, і я сподівалася що водоспад та печера є досить суттєвими орієнтирами для дракона.

Я повторювала ці слова ніби закляття, сподіваючись, що чоловік мене почує. Шансів було мало, велика відстань між нами, і до того ж наскільки я пам’ятаю Ріхтер мав бути в подобі дракона. Які є шанси на це? Але я не втрачала віри.

– Що ти там задумала? – до мене обернувся Невіш і прискіпливо оглянув. – Твоя магія заблокована, тому годі старатися.

– Щоб впоратися з тобою, мені ніяка магія не потрібна.

– Це ти про що? – Невіш полишив свої справи, і повернувся до мене.

– Ти намагався отримати мій дар довгих сім років. Невже думаєш, що зараз вийде? – я була у розпачі, і просто відволікала Невіша. Ніякого плану в мене не було, але я сподівалася потягти час.

– Цього разу все вийде. Я знайшов дієвий ритуал, при якому твій дар точно перейде до мене.

– І що це за ритуал? – голос почав тремтіти.

– Ритуал злиття. Він пов’яже нашу магію і як ти розумієш виживе один з нас. І я нарешті стану повноправним володарем дару некроманта.

Я почала тремтіти. Все ж таки слова Невіша вплинули на мене. Я чула про цей ритуал. Він був досить кривавий і смертельний. Безліч ритуальних порізів, через які дар покидає господаря разом з життям.

Невіш схилився наді мною з ножем.

– Моя люба Арія, лишилося зовсім трохи, – усміхнувся некромант і заніс наді мною ножа.

Ніж холодив тіло, розрізаючи на мені одяг. Здригнулася коли лезо зачепило шкіру, але Невіш цього навіть не помітив.

– Почнемо! – мовив некромант і зробивши перший поріз, почав читати слова закляття.