Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Аріелла Віндор
– Що будеш снідати?
Я здивовано дивилася на життєрадісного дракона, що метушився на кухні.
«Що він тут робить?»
«Як що? Сніданок тобі готує!» – відгукнувся Урос у думках.
Дракон, не почувши відповіді, повернувся до мене обличчям. Здивовано оглянув мене. Пройшовся поглядом по моєму скуйовдженому волоссю, по темним колам під очима та піжамі, що виглядала з-під ковдри, у яку я закуталася.
– Кепсько виглядаєш! – видав дракон, скосивши погляд на годинник, на якому була майже десята ранку. – То як щодо сніданку?
– Буду кашу.
– Добре. Кава, – дракон поставив переді мною чашку кави. – Хоч я сумніваюся, що вона тобі допоможе.
«Дійсно, кава мої проблеми не вирішить».
– Дякую, – обхопила чашку, щоб хоч якось зігріти льодяні руки.
Поки дракон готував кашу, я мовчки пила каву. Вона не допомагала, і я вже прискіпливіше подивилася на дракона. Невже він все зрозумів? І чому він досі тут?
– Смачного, – на стіл біля мене опустилася тарілка з гарячою кашею, а напроти мене опустився на стілець дракон.
– А ти? – помітила, що Ріхтер не збирався снідати.
– Я поснідав раніше, – криво посміхнувся дракон.
– Дякую, – знову ніяково подякувала. Навіщо йому це?
– То які плани на сьогодні? – поцікавився Ріхтер коли з сніданком було покінчено.
– Потрібно навідатися в оранжерею, і віднести туди саджанці златника. А потім буду готувати зілля.
– Ти підеш у ковдрі, чи приведеш себе в порядок? – відверто знущався дракон.
– Мені потрібно трохи часу, – обурено поглянула на Ріхтера, і поспішила до кімнати.
І чому я вирішила, що він поїде? Якби я знала, що він залишиться, то точно не вийшла б в такому вигляді до сніданку! Це ж треба! А цей лускатий ще й знущається.
Витративши на приготування близько тридцяти хвилин, я все так же незадоволено дивилася на себе у дзеркало. Мені вже нічого не допоможе, енергія витікає і сили стрімко покидають мене.
«Кепсько виглядаєш!» – Ур з’явився на приліжковій тумбі.
– І ти туди ж! – голосно обурилася я на слова Уроса. – Ніби мало мені дракона на ранок! Ви що всі змовилися!
Кинула подушкою в духа, і він одразу ж зник.
Подивилась ще раз у дзеркало. Я не впізнавала себе. Чого я сьогодні така невдоволена? Енергії немає, але ж її і вчора не було. Просто сьогодні не виспалася, через це і настій поганий. А не виспалася я через те, що дракон не прийшов вночі, і не зігрів мене своїм теплом!
Я здивовано поглянула на своє відображення. Невже це правда? Принаймні тепер я знаю причину свого поганого настрою. І винен у цьому, як завжди, дракон!
Вийшла з кімнати. Ріхтер стояв у коридорі, схилившись на одвірок дверей, що вели до оранжереї. Він розгублено мене вивчав.
– Схожу за саджанцями, – повідомила і завернула на сходи.
Ріхтер пішов за мною.
– Арія, все в порядку? – запитав дракон, коли я вручила йому горщики з саджанцями.
– Що? – я миттю згадала свою нервову розмову з Уросом. Ох, дракон же все чув! – Все гаразд. Просто не виспалася, – поспішила запевнити його.
– Тоді добре. Тут тобі лист, – Ріхтер передав мені невеликий конверт.
Покрутила в руках. Конверт був абсолютно пустим. Ніяких імен, ніяких адрес. Крім цього, нічого незвичного у ньому не було. Принаймні на перший погляд. Вирішила не тягти час, і нехтуючи всіма правилами етикету, одразу відкрила листа. Під прискіпливим поглядом синіх очей пройшлася рядками листа, який змусив мене задуматися.
Невіш, а лист був саме від нього, просив поновити шлюбні домовленості. Чому б це? Так хоче забрати собі мою магію? Шлюб з некромантом мені вже не потрібен, завдяки Ріхтеру я вже сьогодні приготую зілля, а завтра зроблю все необхідне, щоб мої батьки повернулися до того, як зникне Урос. Тому його пропозицію я навіть розглядати не збиралася. А от слова, що стосувалися дракона, мене насторожили. Чому Невіш хоче позбутися Ріхтера? Чим він йому заважає? Адже повірити у те, що дракон мій ворог, я не могла.
Сховала лист у кишеню, і підняла очі на дракона. Він терпляче чекав, але був чимось невдоволений.
– Ти ніколи не перевіряєш листи?
– Тобто? – не зрозуміла дракона.
– Листи можуть бути небезпечними, – Ріхтер дивився на мене серйозно.
– Це ж лист від Невіша, – пояснила йому, але на дракона це не вплинуло.
– Конверт без підпису! Не відомо хто його прислав і які закляття на ньому могли бути! – продовжував сердитися дракон.
Ох, можливо він і правий, потрібно перевіряти, але ж де на це взяти магію?
– Невіш хоче поновити шлюбні домовленості, – чомусь я захотіла повідомити про це дракону.
– А ти? – уважний вивчаючий погляд синіх очей.
– Мені це вже не потрібно, – чесно відповіла і зайшла в перехід.
