Моя всупереч - Алекса Адлер
Са-оір
Мій брат і наша се-авін уже давно сплять. Один я витріщаюся в стелю, аналізуючи те, що сталося сьогодні. Нерви все ще дзвенять натягнутими струнами, сила пульсує в моїй крові в такт диханню. Вже під контролем, але все ще жалить і горить на кінчиках пальців.
Ліна притискається до мене навіть уві сні, поклавши тонку витончену долоню на мої груди. Там де найвиразніше відчувається биття серця. Ніби так їй спокійніше. І це дивним чином заспокоює голодну темряву, що бушує в мені. Утихомирює її.
Сказав би мені хтось раніше, що тендітна, як екзотична квітка, землянка зуміє дати мені почуття внутрішньої рівноваги, я б вирвав недоумку язика, щоб дурниці не молов.
Але ось вона лежить поруч. І тримає долоню на моєму серці. І темрява, безодня її забери, мурчить усередині, як ручна тварюка, готова їсти з рук однієї маленької се-авін.
За останній місяць я зірвався лише двічі. Коли безмозка дурепа Танатріс посміла розкрити рота на нашу Ліну. І в бою зі шкадарами, давши собі повну свободу після того, як псі-атака на братові кораблі була відбита. І обидва випадки були мною повністю контрольовані. Я напоїв внутрішню безодню кров'ю сповна, і вона відступила.
Сьогодні міг статися третій зрив. Я відчував, як підкочує неприборкана крижана лють, як затягує очі кривавою пеленою, затьмарюючи розум, і як здавлює скроні потребою знищувати все живе… щоб захистити ту, в якій утворилася точка моєї рівноваги. Від усіх. Хай навіть від самого Абсолюта. Але Ліна знову зуміла вразити. Простими обіймами повернула мені повний контроль.
І досі тримає моє серце у своїй долоні.
Дивнішого почуття, ніж те, що викликає в мені ця юна жінка, я не відчував ніколи. Її хочеться берегти. Їй хочеться дарувати задоволення, щоб знову і знову бачити у величезних очах пристрасть, захоплення та радість. Нею хочеться володіти. Цілком і повністю. Іноді я навіть у своєму браті бачу суперника за увагу нашої спільної се-авін. І мабуть, я вважав би це слабкістю, якби не набутий завдяки їй самоконтроль. Ставши нашою вразливою ланкою, вона незбагненним чином стала і нашою силою. Моєю, точно.
А я спочатку не повірив А-атону, що куплена ним рабиня здатна вирішити нашу проблему. Проте брат мав рацію. І його несподіване рішення не тільки принесло нам нарешті імператорську владу. Вперше за всю історію Аша-Ірон Абсолют нагородив даром Ока ту, що належить до Владущого Дому. Чи це не добрий знак?
Гадаю, тепер ми з лишком повернемо усі втрачені позиції нашого Дому.
Наш батько був сильним і видатним правителем. Мудрим та жорстким одночасно. Розважливим. Дипломат до нутра кісток. А-атон дуже схожий на нього.
Проте імператор Етельчі зробив одну велику помилку. Підпустив жерців надто близько. Дав їм надто багато влади. Через нашу матір.
Мені не зрозуміти, чим він керувався, коли погодився взяти за дружину високородну рію з Дому Просвітлених. Та ще й одну з молодших сестер Менетнаша. Невже не розумів, що цим вручає верховному жерцю потужний важіль тиску на себе самого? Невже повірив словам Голоса, що Абсолют хоче зближення наших Домів?
Добре хоч не став коронувати дружину імператрицею, обмеживши сфери її впливу. І досить рано припинив її вплив на нас із братом, повністю взявши наше виховання під свій контроль. Але вона все одно надто багато на що впливала. Особливо в тому, що стосувалося нашого з А-атоном життя.
А через неї на імператора, його спадкоємців та Владущий Дім впливав і Менетнаш.
Потенційних се-авін для нас почали підбирати, щойно ми пройшли першу ініціацію сили. Дівчат привозили для знайомства зі спадкоємцями імператора з усієї імперії. І вже тоді верховний жрець заявив, що його дочка Танатріс є найкращою кандидатурою на цю роль.
Батько відмовив. Під приводом надто близького кревного зв’язку між нами та юною рією. Шлюби між родичами у другому поколінні у Вищих Домах Аша-Ірон не заборонені законом, проте все ж таки не вітаються.
А потім почали відбуватися дивні речі із відібраними для нас дівчатами. З тими, кого наші з братом енергії більш-менш прийняли.
Почалося все з дочки рі-одо Нергара, глави десятого Високого Дому. Дівча нам з А-атоном сподобалося. Молодша за нас на пару десятків років, зовсім ще дитина, добре вихована, скромна, тиха і шаноблива, вона в першу зустріч очей з нас не зводила, ловлячи кожне слово. Без зусиль змогла знаходитися поруч із нами двома одночасно, витримавши полярність наших сил. І видавалася ідеальним варіантом. Досить обдарована, щоб стати нам дружиною і, коли настане час, витримати разом із нами обряд заклику сили.
Усе її влаштовувало. І ми з братом, як майбутні чоловіки, особливо. А наступного дня вона ніби збожеволіла, закотивши своєму батькові істерику, що не хоче бути дружиною для двох, що не впорається і що ми лякаємо її до дрожу. Зокрема, я.
Можливо, рі-одо Нергар спробував би якось вплинути на дочку. Але коли її привели до тями, і ми знову зустрілися, у нас з братом виникло однакове почуття відторгнення. Наші енергії більше не сприймали її, як потенційну єднальну.
Я збився з рахунку, скільки було цих претенденток згодом. Ми за багато десятиліть пошуків перебрали майже всіх обдарованих рій, здатних прийняти не лише нас і наші сили, а й прикликану силу Абсолюта під час обряду. Більшість відсівалася вже на першій зустрічі. Але з дівчатами, яких ми з А-атоном все ж таки відзначали підходящими, згодом починало творитися або щось схоже на той перший випадок, або ще гірше. Були ті, хто починав хворіти та відчувати сильне виснаження. Як стверджував імператорський лікар, від близького контакту з нами двома одночасно. А з деякими й зовсім траплялися нещасні випадки.
Жодних доказів зловмисного стороннього втручання імператорська служба безпеки не знайшла. Та й відбувалося все це з великими часовими інтервалами, тому підозри викликало лише невиразні.
Поспішати нам із братом було нікуди. В тім, щоб мати дружину, та ще одну на двох, ми гострої потреби не відчували. Я завжди без проблем брав будь-яку жінку, яку мені хотілося, а зануреному у свої аналітичні дослідження А-атону було достатньо лише періодично задовольняти з кимось фізіологічну потребу.
