Наосліп - Ерін Кас

Часу, щоб зібратися, лишається обмаль. Швидко пакуємо свої сумки, прощаємося з Лією та мчимо на трамвай. На автовокзалі розходимося по різних платформах, і Лера від’їджджає перша. За п’ять хвилин сідаю у маршрутку й вирушаю до рідної домівки. Мама завжди готує смачненьке, щоб потішити мене після тижня відсутності вдома. Дуже гарно вигадала Лія, що варто нам усім піти відпочити й познайомиттись з Дем’яном, а ще маю бажання запросити з собою Назара. Наступного дня після прогулянки ми не змогли сходити  в кафе, але вчора бачилися біля гуртожитку і довго говорили. Він подобається мені, і спілкування теж дуже приємне. Всміхаюсь, коли згадую його усмішку і жарти про гуртожиток. Цікаво, чи подобаюсь я йому так само, як він мені? Поки в нас звичайне приємне спілкування, але у мене таке відчуття, що воно перейде у щось більше. Принаймні я була б не проти.

На автовокзал рідного села приїжджаю саме в час пік. Всі студенти приїздять додому. Зустрічаю однокласниць і однокласників, затримуюсь за спілкуванням з ними,  а потім неквапом йду додому. Пішки мені потрібно десять хвилин, щоб дійти до будинку. Відчиняю ключем хвіртку й заходжу у двір. Мама виходить з літньої кухні, йде назустріч.

— Нарешті наша студентка повернулась, — обіймає мене й забирає сумку.

— Привіт. Вона не така важка, якою була в неділю.

— У неділю тато їхатиме до Дніпра й тебе відвезе. У нього якісь справи по роботі. Тому я вже купила продукти й наготую тобі на цілий тиждень смаколиків, щоб вам з дівчатками вистачило.

— Ага, дякую, мамочко. Уявляєш, а наша Лія не поїде додому на вихідні.

— Чому? — заходимо до будинку й роззуваємося.

— Вона посварилася з мамою й житиме у гуртожитку навіть на канікулах.

— Та ти що? — дивується мама. Вона насипає мені свіжозвареного борщу й сідає навпроти, щоб послухати історію Лії.

— Ось що я тобі скажу, — говорить, коли я закінчую розповідати, — я з тих матерів, які не відпустять свою дитину за океан на навчання. Мені необхідно бачити її і по можливості підтримати, якщо буде необхідність. Хоча з іншого боку, вважаю, що мама ніколи не порадить поганого для своєї дитини, але ситуації бувають різні. Тому сказати щось конкретне не можна. Але ви з Лерою зобов’язані підтримати дівчину, бо, схоже, їй зараз не весело.

— Так. Але вона дуже привітна і зовсім не скупа.

— Покладу побільше фруктів, щоб ти поділилася з нею.

— Лія не обділена грішми.

— Вона обділена турботою, — говорить мама.