Король Лір - Вільям Шекспір
Візьми ж людей з собою - і в дорогу.
Про все скажи їй, що мене турбує,
І доводи нехибні приточи.
Іди й вертайся швидше.
Освальд виходить.
Ні, мій пане,
Ні, герцогу, ця лагідність і кволість,
Що їх ви появили, не ганебні,
Але даруйте: більше дорікань
Вам буде за нерозум, ніж похвал
За лагідність.
Олбені
Не можу зміркувати,
Куди ти саме поглядом сягаєш,-
Та часом ми, шукаючи добра,
Добро псуємо!
Гонерілья
Я одно скажу...
Олбені
Побачимо, що вийде з того всього.
Виходять.
СЦЕНА 5
Подвір’я перед замком герцога Олбенійського.
Входять Лір, Кент і блазень.
Лір
Відвези листа до Глостершіру. Не кажи дочці моїй того, що знаєш, поки вона тебе не запитає, прочитавши листа. Та не гайся, а то я буду там раніш за тебе.
Кант
Я не спатиму, королю мій, доки не віддам вашого листа.
(Виходить)
Блазень
Коли б мозок людський та містився у п’ятах, чи не слід би тоді боятися мозолів на ньому?
Лір
А так, друзяко.
Блазень
Розвеселися ж з ласки своєї: твій мозок ніколи не красуватиметься в пантофлях.
Лір
Ха-ха-ха!
Блазень
От побачиш, друга твоя дочка буде до тебе ласкава, хоч вона й схожа на тамту, як кислиця на яблуко; але я таки скажу, що знаю.
Лір
Що ти скажеш?
Блазень
Що вона смаком своїм так само скидатиметься на першу, як одна кислиця, на другу... А знаєш кумцю, навіщо нам прироблено носа посеред обличчя?
Лір
Ні.
Блазень
Щоб очі були по обидва боки. Чого носом не дочуєш, очима назориш.
Лір
Я її скривдив...
Блазень
А знаєш, як устриця робить свою скойку?
Лір
Ні.
Блазень
І я не знаю. Знаю тільки, навіщо слимакові його хатка.
Лір
Навіщо?
Блазень
Щоб ховати голову; вже ж не на те, щоб віддати хатку дочкам та й зостатися з ріжками своїми напризволяще.
Лір
Я відміню свою вдачу... О! Такого доброго батька! Коні готові?
Блазень
Твої осли побігли по них. А знаєш, чому в Семизір’ї сім зірок?
Лір
Бо не вісім?
Блазень
Далебі, добре. З тебе вийшов би путящий блазень.
Лір
Силоміць забрати назад! Я тобі відплачу, почваро невдячна!
Блазень
Коли б ти був моїм блазнем, кумцю, я сказав би відчухрати тебе за те, що ти дочасно постарівся.
Лір
А то ж чому?
Блазень
Ти не повинен був старітись доти, доки ума не набрався.
Лір
Небесні сили! Захистіть мене
Від божевілля!
Входить дворянин.
Лір
Що, готові коні?
Дворянин
Готові, володарю.
Лір
Ну, ходім,
Мій дурнику.
Блазень
Тій дівчині, що важиться сміятись,
Недовго при дівоцтві зоставатись.
Чи вийде заміж, а чи ні,
Та гріх тут чується мені.
Виходять.
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Подвір’я в замку графа Глостера.
Входять Едмунд і Куран, зустрічаються.
Едмунд
Здоров був, Куране.
Куран
Доброго здоров’я, сер. Я був у батенька вашого і сповістив його, що герцог Корнуельський та герцогиня Регана прибудуть сюди пізно ввечері.
Едмунд
Чого ж то?
Куран
Не знаю до ладу. Чи чули ви новину? Я кажу про ті новини, що про них тим часом говорять пошепки.
Едмунд
Ні, не чув. А що таке?
Куран
Чули, що пахне війною між герцогом Корнуельським та Олбенійським?
Едмунд
Не чув ні слова.
Куран
Ну, то ще почуєте. Прощавайте, сер.
(Виходить)
Едмунд
Сюди прибуде герцог уночі?
Чудово! Як це склалося до речі!
Звелів Едгара взять під варту батько,
І я, хоч трохи справа ця слизька,
Свій намисел повинен довершити.
Вперед, фортуно! А зійди-но, брате,
До мене. Тільки слово я скажу.
Входить Едгар.
Втікай мерщій: за нами батько стежить,
Йому сказали, де ти заховався.
Тобі в пригоді стане темна ніч.
Чи не казав чого ти неприхильно
Про Корнуела? Кажуть, що прибуде
Сюди вночі він і Регана з ним.
Не говорив ти часом про сперечку
Його із Олбені? Згадай.
Едгар
Ні слова.
Едмунд
Я чую, батько йде сюди. Не сердься -
Я мушу задля хитрощів підняти
Меча на тебе. Вихопи й свого,
Вдавай, що захищаєшся. Тепер
Тікай, та швидше. Гей, подайте світла!
Рятуйся, брате! Смолоскипів, люди!
Прощай, Едгаре!
Едгар виходить.
Хай ця крапля крові
Переконає їх, що тут і справді
Ішлось на вбивство.
(Ранить себе в руку)
Бачив я п’яниць,
Що тяжче ранили себе для жарту.
Мій батьку! Батьку!.. Стій! Стій! Гей, на поміч!
Входять Глостер та слуги із смолоскипами.
Глостер
Ну, де мерзотник той, Едмунде?
Едмунд
