Король Лір - Вільям Шекспір
Вільям Шекспір
КОРОЛЬ ЛІР
ДІЙОВІ ОСОБИ
Лір, король Британії.
Король Французький.
Герцог Бургундський.
Герцог Корнуельський (Корнуел).
Герцог Олбенійський (Олбені).
Граф Кент.
Граф Глостер.
Едгар, син Глостера.
Едмунд, позашлюбний син Глостера.
Куран, придворець.
Освальд, дворецький Гонерільї.
Дід, орендар у Глостера.
Лікар.
Блазень.
Офіцер при Едмунді.
Дворянин, відданий Лірові.
Дворянин із почту Корделії.
Герольд.
Слуги герцога Корнуельського.
Гонерілья, Регана, Корделія, дочки Ліра.
Рицарі з почту Ліра, офіцери, гінці, воїни, придворці.
Місце дії - Британія.
ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Палац короля Ліра.
Входять Кент, Глостер та Едмунд.
Кент
Я гадав, що королеві нашому герцог Олбенійський миліший за герцога Корнуельського.
Глостер
Так завжди здавалось нам, а тепер, як дійшлося ділити королівство, не збагнеш, кого з герцогів він цінує більше: кожному частка його зважена так, що ні один не може зазіхати на те, що припадає іншому.
Кент
Це ваш син, мілорде?
Глостер
Виховання його, сер, я взяв на себе. Я стільки разів червонів, визнаючи його своїм, що тепер уже звик до того.
Кент
Не розумію вас.
Глостер
А мати цього шибеника зрозуміла мене, сер: тоді стан її закруглився, і вона дістала собі сина в колиску раніше, як чоловіка в постіль. Чуєте, тхне гріхом?
Кент
Мені не шкода, що гріх той стався, коли з нього вийшли такі прегарні наслідки.
Глостер
Але я маю законного сина, сер, десь на рік старшого,- той, одначе, не дорожчий мені. Хоч цей-от поганець і з’явився на світ трохи, сказати б, нахабно, раніш, ніж його покликано, та мати його була вельми вродлива, і створити його - то була дуже приємна робота, і тому я мушу його визнати. Чи знаєш ти цього благородного джентльмена, Едмунде?
Едмунд
Ні, мілорде.
Глостер
Це мілорд Кент; запам’ятай його як достойного мого друга.
Едмунд
Радий служити благородному лордові.
Кент
Ви припали мені до серця, і я хочу познайомитися з вами краще.
Едмунд
Пане мій, я докладу всіх сил, щоб бути гідним прихильності вашої.
Глостер
Дев’ять років він був далеко від батьківщини і незабаром знову покине її.
Грає сурма.
Король іде.
Входять Лір, герцоги Корнусльський та Олбенійський, Гонерілья, Регана, Корделія й почет.
Лір
Іди й належно, Глостере, зустрінь
Французького й Бургундського державців.
Глостер
Гаразд, королю.
Глостер і Едмунд виходять.
Лір
А тим часом наш
Ми задум оголосимо таємний.
Гей, швидше карту! Відайте, що ми
Поділимо натроє королівство
І волимо з рамен своїх старечих
Струснути всі турботи і діла,
Довіривши молодшим їх та дужчим,
Щоб без ваги плестися до могили.
Наш сину любий, герцог Корнуельський,
Ти, Олбені, наш сину дорогий,
Нехай відомий буде посаг вам,
Що кожній ми із дочок приділили,
Щоб потім суперечок не було.
Король Французький та Бургундський герцог
Давно вже важать на дочку найменшу,
При нашому гостюючи дворі,
І відповідь їм нині треба дати.
Вас, дочки, я питаюся тепер,
Коли відрікся і турбот державних,
І зе́мель отчих, і ясних клейнодів,-
Котра із вас мене найбільше любить?
Бажаючи найкращий дар віддать
Тій, що з’єднала ласку від природи
З найвищими заслугами, даємо
Тобі як первородній, Гонерільє,
Ми слово перше.
Гонерілья
Сір, я вас люблю
Сильніш, ніж теє висловити можна.
Мені дорожчі ви за світло дня,
За простір, волю, за дива й багатства,
За вроду й честь, життя моє й здоров’я.
Я вас люблю, як, може, ще ніколи
Дитя свойого батька не любило.
Щоб виявити всю мою любов -
Бліді слова, безсилий голос людський,
Моїй любові жодних меж нема.
Корделія
(вбік)
А ти, Корделіє? Люби й мовчи.
Лір
Ми віддаєм тобі в обладу землі,
Окреслені границями оцими,-
Тут пишні ниви, тіняві гаї,
Зелені луки та розкішні води,-
Усе твоїм відписуєм нащадкам,
Що славний олбенійський рід продовжать.
Що скаже нам тепер дочка Регана,
Дружина Корнуела?
Регана
З того ж я
Металу викувана, що й сестра,-
Одна й ціна нам. Серце відчуває
В її речах любов, з моєю схожу,
Та сказано, проте, занадто мало.
Ненавиджу всі радощі земні,
Хоч би які були вони принадні.
Одно лише чуття мене щасливить:
До вашої величності любов.
Корделія
(вбік)
Корделіє яка ж ти бідна! Ні,
Я добре знаю, що за мій язик
Моя любов багатша і щедріша.
Лір
Тобі й твоїм даємо в вічний спадок
Оцю третину наших володінь,
Не меншу й на придоби не скупішу,
Як та, що Гонерільї ми дали.
Тепер, утіхо наша, доню третя,
Кого здобуть суперники жадають,-
Бургундське молоко й вино французьке,-
Що можеш ти сказати, щоб дістать
