Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

< Вийду ж>
Пійду ж та хоч умиюсь (виходить) 1
Сковорода
Ще ж я
четвертого не знаю на ім'я.
Чом ряси ти не скинеш, як Люципер
та Сатана Безвусий... бач, когось
нагадуєш мепі, кого ж —не знаю.
[■ і
Четверта постать
Мовчи! і не кажи
дурниць. Софрон — Козак Розплата —
знаєш
Сковорода (до < нього > Цундри, мов
крізь сон)
Ти щось питав?
Цундра
Ну, це вже просто смішно —
чи ми прийшли стоять тут та мовчать,
як ти...
Сковорода
Пробач, я слухаю.
Цундра
Та бачу ж! 2
1 Текст від "І що то за покоління..." до "Пійду ж та хоч уми-
юсь (виходить)" дописаний пізніше.— Ред.
2 Напроти дописано олівцем: X р и с а н ф. Піду ж та хоч уми-
юсь перед >".— Ред.
3 Далі дописано: "< [колюче мовчання] та шелестіння> тільки
шелестить папір — то Козак Розплата на столі загледів щось < чи-
тає висміюючи щось.>
Читає. Висміюючи, аж головою заперечує". Потім усе це перекрес-
лено й дописано таке:
"Сковорода
Не гнівайся: від несподіванки
< (колюче мовчання) >
Цундра
Розумію —*
Так це такий Сковорода! А я...
Сковорода
Який такий — не розумію. Вперше
•і
Залізний
повинен буть Сковорода! Залі —
< (строго раптом) > (раптом строго) *
...знирни з води, із твані, із болота
о
Люципер (октавою нижче) Запишався як ко-
шеня в попелі.
Цупдра
Так це я так.
Од ніжності одвик, бач. Ну дак слухай —
(Хрисанф увіходить з рушником) *
...Мо* вийдемо куди?
Сковорода
Ти не турбуйсь.
Хрисанф однак не зрозуміє. Мозок
у цих ченців —
Хрисанф < (увіходячи з рушником) >
Чого там мозок? Я
у Лаврі жив, стеріг друкарню. Бога
не забувай! — в писанні сказано.
Авжеж! Ага! < (засвічує) > < (іде лампадку засвітити) >
(поправляє лампадку — щоб засвітити)
Сатана
Люципере, тікаймо,
бо вже ж — онд'о — (показує па Хрисанфа) 1
•]
1 Ремарку дописано пізніше.— Ред.
Люципер: Як кажуть: на здоровля вам у ручки,
в ніжки і в животик трішки (застугонів реготом).

Хрисанф ( підливаючи оливи в лам-
падку) А ти не регочи, а от розгадай краще:
Ніков созданів: . . . Ага, не
розгадаєш, а це ж старець, торби й собаки, ага? 1
Цундра
Дивуюся. Щоб то Сковорода
та з отаким припопугайлом кашу
у місті їв! Єй-єй дивуюся.
Ось на столі у тебе Кант; Спіпоза;
< Лавуазье > Вільям Гарвей; та й ще:
"Основи металургії"; "Економічна таблиця"; з Ла-
вуазье навіть щось переписано!
а сам ти весь
подвоєний. Тут треба зваги, сили!
А ти якраз...
Сковорода
Подвоєний? Мовчу.
Мо' через те, що правда це. А може...

(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, N 1209, арк. 7—10)
/
[V. В КЕЛІЇ]

(Давонять до утрені)
1 Цей текст від слів: "Хрисанф (..." дописано пізні-
ше. На окремому аркуші повністю подана загадка Хрисанфа: "Бо
нікоє созданіє между трома горами ; клеветніци його
окружиша, оно благословяше їх сімо і овамо. (Старець, торби, со-
баки) ".— Ред.
Люципер: Тю! захрестивсь, закланявсь, як порожній вітряк.


Хрисанф: Еге ж, буду ще я тут вас питаться ! Приїха-

Ли гості, сіли на номості, зав*язалп вузол, та не розв'яжуть.
Сатана: не турбуйсь — розв'яжем і тебе самого викинем.
А ти ж думав як? 1
Сковорода
Почнем. Кажіть усе — я слухаю.
Козак Розплата
Ну що казать! Коли життя у тебе

< чекай... дозволь > та що...
дозволь — з твого ж рукопису:
"Життя само приходить". Ось. < [нерозб.] > Увага —
< (читає) > < (читає) >
"Життя само приходить
і п'єм його велику радість,
як буйвіл калюжу".
отаке виспівувать узявсь?
< узявся > Яка ж тоді ріжниця між тобою
і дзвоном тим, що скиглить, як той вовк,
скликаючи до падла...
Хрисапф
Що? На церкву
[. . .]
а осквернить не попущу святиню!
Цундра (раптом скинувши очима на Хрисанфа, що той
аж сів)


що в нім хрести, попи й царі ростуть,
як верби...
Хр ис ан ф
АІ —царі? —я офіцеру
скажу пійду!
Люципер: Ого! Швидкий, як вед-
мідь за перепелицями. Одійди ж бо, тобі кажуть! (Сковорода на
Хрисанфа глянув прикро — той одійшов.) 1
Цундра: Люципере, пусти його, нехай іде. Завтра ж проведемо його в небесне царство. Ага!
Затих... Так оттако, Григорію. Ой стидайся! Це так одкривсь тру-
дящим.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, N 1209, арк. 13—15)


мене ще так не пробирав. О! Сонце
зіходить там, де завше сходило,

а ви прийшли — і все перевернулось.
І бачу я: не сонце, а земля

мов колесом круг себе і круг сонця
одмірює простори, й я кажу:

отак і ми, до Правди повернувшись,
стрічаєм світ.— Народ2.
Цундра
Невже? Сміявся б я —
Та вже нема < охоти > снаги. Почав ти добре —
та зле
кінчив...
Хіба: як механізм
та притулить
до механізму —
< правда > < можна> < правду
гадаєш ти побачить, правду? > < правду
побачимо? Зродити правду? > правду
побачимо?
< родить > Хм, Правда ж
не одна,
1 Пізніше репліку Люципера та ремарку автор викреслив.—
2 Пізніше це слово було дописано олівцем.— Ред.
Григорію. Не плутайся. Не < плутайся > плутайсь.
Сатана
Він думає: ще змилосердимось —
Сковорода (заперечуючи головою)
Ні жалощів, ні милосердя. Хочу:
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1209, арк. 16)
[VI. В КЕЛІЇ]

Цундра
Хоч дай йому подумать, не сміши.
Ну-ну! Оце так родич! (Грізно) Годі ж! (коло
вікна) Ніби
стухає там. Співають півні. Світ
...почнем. Бо ми спішимся. Посідаймо.
(дзвонять до утрені. < Обізвались галки... >
високо галки закричали).
Люципер: Тю! Захрестивсь та закланявсь, як той вітряк порожній, (галки зацокотіли й стихли)
Сатана: А що ж йому робити як не хреститись? 1
Сковорода
Почнем. Кажіть усе — я слухаю.
Ні жалощів, ні милосердя! Хочу:
про помилки мої; про чорний люд,
що з вами йде; про тих собак в Європі;
про Схід; про все про все мені
кажіть.
Хрисанф
То я собі й пійду. Та возридаю —
1 Репліки Люципера та Сатани дописані пізніше на берегах та
між рядками тексту.— Ред.
як той Ісаія пророк.
Руйнуєте ви, каже, царство. Ну й господь вас за це ж
< добре > поцупить.
Люципер: Оце ще... создав бог та й ніс висякав.
Хрисанф
По-вченому? А що ж. Простіть мені —
іду— "Звертається од две-
рей> договорю тільки: — "А Ісаія, конешно, сидів на
розвалинах, соображая розрушеніє і опісивая соображеніє". Ага! А що! А ви думали, що я в свящ[енному] пи-
санії неначитаний?
(Всі з ненавистю стежать — коли вже він
нарешті пійде, і як зачинились двері): —
Сатана
Тьху, тьху! Іди і це вертайся,
святьохо неподобна! Ти пробач,
Григорію, а тільки ж...
Козак-Розплата (загор-
таючи рукопис К.обурений^)
Пробачатись