Переходимо до любові - Загребельний Павло

(до Контрабандиста). Мільйонера вбити — мільйон принести мені! І тоді, може, я змилуюсь над тобою!

Контрабандист. Я цілуватиму землю довкола тебе, о повелителю! (Швидко відповзає, зникає разом із своїми людьми).

Богошукач (стривожено). Що ти сказав? Кого вбити?

Шейх. В мою пустиню забрів мільйонер. Що маю робити, о я нещасний!? Я повинен убити його і забрати собі мільйон.

Богошукач. Але це ж злочин! Ти не уявляєш наслідків цього вчинку!

Дервіш. Воістину чоловік великий насильник, а насильники найдалі від істини!

Шейх. Ти ще тут, жалюгідний базіко! Геть! Прибрати!

Слуги виштовхують Дервіша, аж він губить своє причандалля. Йому кидають його услід.

Богошукач. Мені страшно.

Шейх. Страшно? Зі мною не треба нічого боятися.

Богошукач. Мені страшно за тебе.

Шейх. За мене? Але хіба не я — повелитель цієї пустині?

Богошукач. Так, але...

Шейх. І хіба не я звелів щойно вбити мільйонера і принести мені мільйон?

Богошукач. Я боюся за твій мільйон.

Шейх. За мій мільйон?

Богошукач. За той, що під тобою.

Шейх (обмацує своє ложе, шарудить доларами). Він таки піді мною, і жодна сила не відірве мене від нього!

Богошукач. Але ж ти звелів знищити мільйонера і, забравши його мільйон, принести тобі.

Шейх. Так. Тисячу разів так.

Богошукач. А коли хтось звелить зробити те саме з тобою?

Шейх. Ти говориш заплутано, а хто говорить заплутано, той не мовить нічого.

Богошукач. Я боюся, що так само тебе можуть відірвати від твого мільйона.

Шейх. Го-го! Хто б то спробував!

Богошукач. У пустині з'являється дедалі більше нових і невідомих тобі людей. В цьому — загроза.

Шейх. Хіба можна загрожувати горі, під якою лежить коштовний камінь? Бо й хто підніме гору?

Богошукач. Є хитрощі, підступність. Ти спатимеш або ж будеш знетямлений — і тоді...

Шейх. Я важчий і твердіший за гору...

Богошукач. Люди пересовують з місця на місце навіть гори, коли виникає потреба... Я боюся за тебе, Шейху...

Шейх. Ще ніхто ніколи не насмілювався казати мені таких слів, здається мені, в твоїй мові є істина.

Богошукач. Тому я хотіла б прикріпити тебе до твоїх мільйонів.

Шейх. Прикріпити?

Богошукач. Так.

Шейх. Як же?

Богошукач. Ось так. (Показує Шейхові великого іржавого цвяха, потім бере камінь). Ось так...

Шейх. Якби Дервіш знався на цих речах, я покликав би його, щоб він розтлумачив мені твій намір, але цей базіка нездатен до такого... Тож пояснюй сама...

Богошукач. Я візьму край твоєї галабеї, візьму ось цей цвях і приб'ю той край галабеї до пальми... Не тебе, а тільки край твого одягу.

Шейх. Не дайте в руки нечестивих навіть краю свого одягу, о правовірні! Чи не здається тобі, що ти вже досить випробувала моє терпіння?

Богошукач (не відповідаючи). І тоді ніхто не зможе відірвати тебе від твоїх мільйонів.

Шейх (задумується). В твоїх словах криється спокуса... Але чому я сам... Чому й досі я не міг?.. Це ж так просто... Покажи-но, як ти це зробиш?

Богошукач прибиває край галабеї до стовбура пальми, відкидає далеко від себе камінь. Шейх пробує смикнутися, цвях міцно тримає його.

Шейх. О-о! Нарешті я зможу спати спокійно! Підійди до мене, моя улюблена блондинко! Почухай мені бороду. Так, так, отак... А тепер — п'яти... О-о-о! (Засинає).

Слуги тягнуть в глибину пустині його ложе разом із пальмою, все зникає. По пустині просувається дивна процесія. Попереду чотири здоровані, жуючи гумку, несуть визолочену, прозору лектику, в якій урочисто возсідає поважна особа, видно, саме той мільйонер, про якого йшла мова. Позаду за носіями плентає нужденний обідранець, миршавий чоловік, в подертих джинсах, у стоптаних кедах, неголений, простоволосий. Він часто перечіпається на рівному, ловить сторчаки. Носії з усмішками позирають іноді на нього, підбадьорюють його вигуками: "Хелло!".

З двох боків скрадаються люди Контрабандиста і сам Контрабандист. Контрабандист махає рукою, бандити стріляють з автоматичних гвинтівок, черги куль зрешічують прозорі ноші, імпозантна постать хилиться, видно, смертельно вражена кулями; носії зриваються до бігу, а той обідранець так само спокійно собі простує пустелею, мовби він глухий і не чує пострілів. Слуги тягнуть ложе Шейха назустріч носіям, і ось уже, оточені людьми Контрабандиста, важко відсапуючи, ті кидають ноші мало не до ніг Шейха.

Шейх (прокидаючись). О-о-о!

1— й носій. Я біг, мов бегемот.

2— й носій. А куди?

3— й носій. До оцього курдюка із жиром?

4— й носій. По-моєму, тут цілий баран, а не курдюк!

Шейх (кричить). В моїй пустині барани й осли народжуються у власній подобі. То тільки в вашій землі, о нечестиві, вони з'являються на світ у подобі людській (До Контрабандиста, який надбігає, кланяючись). Чому ці осли в людській подобі не вбиті і тепер тривожать мій сон?

Контрабандист. Вони несли мільйонера, о повелителю.

Шейх. То й що?

Контрабандист. Ти звелів убити самого мільйонера.

Шейх. І що ж, ти вбив його?

Контрабандист. Так.

Шейх. А мільйон?

Контрабандист. Він там (Показує на ноші).

Шейх. Швиденько дістань його і давай сюди!

Носії тим часом розминаються, роблять фізичні вправи, посміюються з Контрабандиста, який притьмом кидається до нош.

Контрабандист (з неприхованим жахом). О, горе нам!

Шейх. Чом кричиш, сину шакала!

Контрабандист. О лихо!

Шейх. Ти вмовкнеш нарешті!

Контрабандист. Темні сили!

Шейх. Во ім'я аллаха, ти можеш...

Контрабандист. Чари, чари!

Тим часом з боку пустині знудьговано наближається мальовничий обідранець, помічає розпач Контрабандиста, нетерплячку Шейха, спокійно питає:

Обідранець. Що ви там шукаєте, містери?

Шейх. Я міг би звеліти заткнути тобі пельку, щоб ти не тривожив мого слуху, але великодушність моя не має меж. Тож знай, нечестивий, ми шукаємо мільйон, який належить мені, як належить мені все в цій пустині.

Обідранець. Ти Шейх?

Шейх. Я повелитель пустині і, клянусь аллахом, не відвертай моєї уваги. (До Контрабандиста). Довго мені ще ждати?

Контрабандист (зриває з ляльки, яка була в ношах, різнобарвне шмаття, викидає його). Тут нічого немає, о повелителю!

Шейх. Як то немає? А мільйонер?

Контрабандист. Чари, чари! Нема нічого!

Шейх. Я знаю...

Обідранець. Перш ніж ти звелиш, Шейху, поглянь на мене.

Шейх. Чому б мав стомлювати свої очі таким видовиськом?

Обідранець. Бо мільйонер, якого ти шукаєш,— це я.

Шейх. Ти — мільйонер?

Мільйонер. Так. А що тут дивного? Адже ти — теж мільйонер?

Шейх. Клянусь аллахом.

Мільйонер. А поглянь на себе.

Шейх (знетямлено). Ти — мільйонер?

Мільйонер. Я вже сказав.

Шейх (до Контрабандиста). Тоді чому ж цього чоловіка ще й досі не вбито?

Контрабандист наставляє гвинтівку на Мільйонера, але один із носіїв легко відтручує Контрабандиста вбік.

Мільйонер (вказуючи на носія). Чемпіон світу з бокса. (Так само вказуючи на інших своїх носіїв). Чемпіон світу з боротьби. Чемпіон світу із штанги. Чемпіон світу з десятиборства. А ось цей (показує на нового слугу, який несе портативний холодильник) — олімпійський чемпіон із стрільби. Чи цього не досить, щоб ти переконався, Шейху, як важко зі мною змагатися? Але припустімо, що ти зміг би мене вбити. Навіщо?

Шейх. Щоб забрати твій мільйон.

Мільйонер. Але як би ти це зробив?

Шейх. Бо мільйонер — це чоловік, який носить мільйон із собою.

Мільйонер. Тоді дивись. (Вивертає кишені). Мій мільйон — це акції, вклади в промисловість, у банківські операції, найголовніше ж — ідеї.

Шейх. Ідеї? А що це таке? Стривай, я покличу свого мудреця. Або ні. Ще ліпше я покличу... (Ляскає в долоні). Моя улюблена блондинка! Де вона?

Богошукач (входить, бачить Мільйонера, радісно). Хелло!

Мільйонер (недбало). Хелло, Боб! Хав ду ю?

Богошукач, він же Боб. О'кей, шеф.

Шейх (вередливо). Підійди до мене, моя кохана блондинко. Я хочу, щоб ти побризкала мене...

Боб. Відчепись. Набрид.

Шейх. Що-о-о! Люди!

Вбігають слуги, але носії відтручують їх назад.

Мільйонер (до Шейха). Не треба нервувати. Боб — теж у мене на службі.

Шейх. Який Боб! Це моя кохана блондинка! Я купив її у Контрабандиста.

Мільйонер. Просто мені спало на думку найняти Боба й попросити приїхати сюди. Боб — найкращий спеціаліст по грабуванню банків. Він обчистив у Америці сімнадцять банків. Це була ідеальна робота! Контрабандист уже давно в мене на службі. Я обіцяв зробити йому одну маленьку... гм... назвемо це: чемність...

Шейх. Блондинко, побризкай мене отим о-де-ко-ло-ном. Вони мене обдурюють!

Боб. Нічого дивного. Людина — це тварина, яку обдурюють. (Скидає перуку блондинки).

Шейх. Дервіш! Де мій Дервіш? Рятунку!

Вбігає Дервіш, трясе бубонцями, вигукує щось, підтанцьовує, знеможений сідає на краєчок килима.

Дервіш. Одну каву, повелителю.

Шейх. Дайте кави цьому чоловікові, який набитий словами, як мішок верблюдячою вовною. А мені — холодної чистої води, бо я заллюся від злості. (До Дервіша). Чи ти можеш знайти слова, щоб пояснити, як жінка перетворюється на чоловіка і як наймудрішого в пустині обдурюють, мов сліпу коняку?

Боб (до носіїв). Чи нема в кого віскі?

Йому наливають в нейлоновий стаканчик з рекламою "Довгого Джона".

Фу, спекотно! (випиває кілька стаканчиків). Шейх. О аллах!

Дервіш. Хто вірує в бога і судний день, той не приятелює з недругами аллаха і їхніми посланцями. Хай то будуть батьки їхні, чи брати, а чи родичі.

Шейх (пінячись од люті, до Контрабандиста). Це все ти, смердючий сину шакала??! Нарешті я доберуся до тебе! Твоя голова буде...

Контрабандист із своїми людьми мерщій утікає.

А-а-а! Ніхто не втече від мене! Всіх... всім... і вам (до слуг), і тобі (до Дервіша)... всім вам...

Дервіш. Подолай гнів у собі, повелителю. Справедливість одної години варта більше, ніж молитва цілого року. Будь справедливим...

Шейх. Женіть його геть! Геть!

Слуги виштовхують Дервіша. Тим часом Мільйонер вигідно розташовується під пальмою. Слуга, який приніс холодильник, одягає світлий смокінг, гумові рукавички, обв'язується стерильною марлевою пов'язкою, дістає з холодильника напої й закуски для Мільйонера, той починає їсти, старанно пережовуючи їжу.

Мільйонер (до Шейха). Я знаю, що твій закон забороняє спиртне, тому не пропоную тобі віскі, хоча цей напій прекрасно дезинфікує всі нутрощі. Ти мені подобаєшся. В тебе такий темперамент. Я люблю людей з темпераментом. Тепер бачу, що не помилився, посилаючи до тебе Боба. Це була одна з моїх ідей.