Переходимо до любові - Загребельний Павло

А вони? Що вони роблять?

Контрабандист. Моляться. Дякують Адонаї за зустріч з тобою...

Чоловік. Але ви всі... Зброя... Навіщо зброя в пустині? Тут потрібна тільки вода... Я переконався... Міняю... Міняю жінку на воду!

Контрабандист. Адонаї великий, хай він пошле тобі милосердя. Але чому ти хочеш поміняти жінку на воду?

Чоловік. Бо без жінки жити можна, а без води — ні.

Контрабандист. Істинно. Ще ж скажу тобі: ліпше йти в пустиню із своєю водою, аніж з власною жінкою.

Чоловік (автоматично), Міняю жінку на воду...

Контрабандист (до своїх). Дайте йому бурдюк води.

Чоловікові кладуть до ніг бурдюк води.

Чоловік (ставить свої каністри, обмацує бурдюк, знов бере каністри, поторохкує ними). Міняю жінку на воду...

Контрабандист. Ти схожий на верблюда, який реве, аж поки йому дадуть поклажу. Навіщо кричиш, коли тобі дають воду?

Чоловік. Мені треба два бурдюки... Міняю...

Контрабандист. Серце в чоловіка вмирає, як поле засіяне, коли його заллє надмір води. Нащо тобі два бурдюки?

Чоловік. Я порядний чоловік. Один бурдюк для мене, другий— для неї. (Показує туди, де лишилася його дружина).

Контрабандист. Навіть для мене дивно звучить твоя мова про порядність. Беріть його так, без води!..

На чоловіка накидаються, в'яжуть його.

Я подарую їх обох Шейхові — і тоді повелитель простить мені! Тягніть сюди також жінку! Що шукають у пустині всі ці дурні? Може, вони шукають своїх загублених богів? Але ж тут завжди панував тільки наш Адонаї. А ми тут — із часів стад Авраамових.

Жінка. Води!

Чоловік. Пити!

Контрабандист. Жалюгідні душі! Вони шукають води в пустині! В найсухішій з пустинь! Покажіть їм, яка вона суха! Вилийте рештки води їм під ноги, і хай жодна краплина не попаде їм на язик! Лийте, клянусь Адонаї!

Його люди ллють з бурдюків воду.

Контрабандист. Лийте до решти! Ха-ха-ха!

У перерві Клементина хотіла потягти мене за сцену. Їй кортіло вхопити в обійми свого братика, що після такої грандіозної постановки вже, практично кажучи, мав у кишені звання заслпрацкульту, бо хіба ж не було аплодисментів у залі вже після першої частини і хіба директор заводу не сказав, так що почули всі в перших рядах: "Оце державний підхід".

— Ти хочеш обійняти братика, а я? — поспитав я Клементину.— Ти хочеш, щоб я вітав свою сестричку Зізі з театральним успіхом? Але ж вона ще нічого не показала на сцені. Підождемо третьої частини. В п'єсах все призбирується в кінці. Що ж до Держикрая, то я хотів би дати йому змогу вичесати з бороди кавову гущу. Це, мабуть, страшенно марудна справа. Сподіваюсь, він гратиме й у наступних частинах? Чи там його роль заступається роллю Контрабандиста?

Клементина не стала слухати моїх просторікувань. Вона побігла за куліси, а я на знак протесту вирішив не виходити із залу й просидів цілу перерву на своєму місці, і до мене, на щастя, ніхто не звертався: давали можливість пережити до кінця гру моїх родичів. Я теж, таким чином, ставав театральною знаменитістю, знаменитістю рикошетом, але однаково.

Клементина мало не запізнилася до початку другої частини. Прибігла задихана й безмірно щаслива. Ждала моїх розпитувань, але я мовчав. Тоді вона не витерпіла:

— Ти повинен... в наступну перерву ти повинен побачити їх... Вони такі схвильовані... Навіть Держикрай... Ти не повіриш...

— У тебе хвороба, дитинко,— сказав я не без зловтіхи,— ти з космічною швидкістю закохуєшся в інтелектуалів... Ти закохуєшся не в чоловіка, а в розум, знаючи, що все на світі старіє, тільки розум завжди лишається молодий... Ти просто молодець, Клементино! Тебе можна застосувати в народному господарстві для визначення розумового рівня молодих чоловіків...

— Замовкни! — гнівно прошепотіла вона.— Мовчи, бо починається...

Прекрасна штука мистецтво! Ним іноді можна вчасно заткнути рота навіть такому балакучому хлопцеві, як Митько Череда. За інших обставин Клементині довелося б вислухати ще кілька неприємних відкриттів, а так я справді вимушений був замовкнути й разом з усіма стежити за тим, що відбувається на сцені.

ЧАСТИНА ДРУГА

МІЛЬЙОНЕРИ

На передньому плані — Шейх на ложі. Він спочиває по обіді. З пустині повзе Контрабандист. На двох довгих вірьовках за ним ідуть його бранці — Чоловік і Жінка. Контрабандистові поплічники півколом оточують цей химерний похід. Контрабандист одною рукою спирається на землю, в другій тримає ввімкнутий транзистор, з якого виривається джазова музика, в паузах між музикою Контрабандист плачливо вискімлює:

— О повелителю! Змилуйся! Припадаю до ніг твоїх!

Шейх (прокидається, дивиться на Контрабандиста, погладжує бороду). Підійди-но ближче, ти, виплодку шакала з мавпою! Нарешті! Нарашті я помщуся всмак. Жодна з квіток не пахне так розкішно, як помста... Ну ж бо ближче! І клянусь аллахом!

Контрабандист. Змилуйся, о повелителю! Я веду тобі в дарунок цих бранців... Жінку й чоловіка... Дозволь...

Шейх. Чому так багато сторонніх людей у моїй пустині? В пустині волею аллаха живемо ми, і вона зовсім не є пустинею. Немає незаповнених місць під сонцем, хвала аллаху. І щастя не в тому, щоб швендяти по землі, шукаючи того чи того, а в тому, щоб кожен сидів на відведеному богом місці. Чого треба тут цим рознощикам нещасть, чвар і кривди? Я звелю повідтинати їм голови разом з твоєю смердючою головою, сину гієни й крокодила!

Контрабандист. Змилуйся, о повелителю! Поглянь на цю жінку! Серед твоїх жінок це буде найдухмяніша троянда...

Шейх. Га? Що? Жінка? Яка жінка? О, ще одна жінка з білим волоссям! О аллах! Я залишу цю білоголову, а тому чужинцеві велю зітнути голову водночас із твоєю, Контрабандисте, для симетрії, хо-хо-хо! (Ляскає в долоні).

Вбігають озброєні слуги.

Контрабандист. О повелителю! Зачекай, бо, крім подарунка, я приніс тобі ще й новину!

Шейх. Все в волі аллаха, нема нічого нового під місяцем.

Контрабандист. Тричі підскочиш ти на своєму дорогоцінному ложі, о повелителю, і п'ять разів вознесеш молитву своєму аллахові, почувши мою вість...

Шейх (стримуючи порухом руки своїх слуг). Я не терплю трьох речей: крику осла, музики нечестивих і базікання зрадника. Викинь геть оту кляту скриньку!

Контрабандист кидає вбік транзистор.

Шейх. А тепер я хочу (показує на жінку). Підведіть її до мене!

Контрабандист смикає за вірьовку, тягне Жінку до Шейха.

Розв'язати! Жінку повинен зв'язувати тільки обов'язок перед чоловіком. Підійди ближче, не бійся. Я добрий. Я найдобріший. І ніхто так не любить білявих жінок, як я. Блондинок. Ти будеш Блондинка Друга. В мене вже є Блондинка Перша. Вона шукала в пустині бога. Знайшла мене. Я для неї бог. А що шукала ти?

Жінка мовчить.

Не бійся. Я добрий. Підійди ближче. Я хочу доторкнутись до твоїх щік.

Слуги підштовхують Жінку впритул до Шейха. Шейх підводиться на ложі, простягає до Жінки руки, тоді вона так само мовчки, з дикою злістю впивається гострими нігтями йому в обличчя.

Шейх (кричить). О-о-о! Вона зідерла з мене всю шкіру! Заберіть цю пантеру! О-о-о!

Слуги відривають Жінку від Шейха.

Відрубайте голови їм усім! Усім! О-о-о! Постривайте! Не треба лити їхню кров в нашій пустині! Це зла кров, і з неї зродяться злі квіти в наших пісках! Женіть їх геть! З пустині! Туди, звідки вони прийшли! Геть! Геть!

Чоловіка й Жінку виштовхують.

Чоловік (обертається до Шейха, хрипить). Води-и!

Шейх. Яке нахабство. Він ще вимагає води! Женіть їх геть! Нема для них тут нічого! (До Контрабандиста). Це ти водиш їх в нашу пустиню, смердючий сину шакала!

Контрабандист. Я приніс тобі новину, о повелителю! А тих захопив по дорозі...

Шейх. Ти приніс мені новину. Ти приніс мені... Що ж за новину ти приніс мені? Кажи швидше, бо твоя голова буде зараз відтята, а ще ніколи, клянусь пророком, не було мови від зрубаної голови!

Контрабандист. В пустиню прийшов мільйонер!

Шейх. Хто?

Контрабандист. Мільйонер.

Шейх. А що це таке?

Контрабандист. Не знаю.

Шейх. Як смієш оскверняти мій слух тим, чого не відаєш і сам?

Контрабандист. Мені сказали слухачі нафти.

Шейх. Моє терпіння безмежне, якщо я й досі слухаю твої недолугі балачки. То що ж іще з'явилося в нашій пустині?

Контрабандист. Мільйонер.

Шейх. І ти не знаєш, що це таке?

Контрабандист. Я міг би пояснити тобі, але ти не збагнеш. Це починається, може, від Йосифа і його братів...

Шейх. Де мій мудрець?

Входить Дервіш.

Дервіш. Ти повинен учити закон божий удень і вночі. А чи можеш знайти бодай хвилину, щоб вона не була ні днем, ні ніччю?

Шейх. Ти пізнав усю мудрість цього світу і тому я питаю тебе...

Дервіш. Тяжко чоловікові, якщо мірою йому — небо і земля...

Шейх. Не перебивай, коли говорю я!.. Питаю тебе...

Дервіш. О правовірні, не цікавтеся речами, які б вас могли вкинути в клопіт або відчай, якби вам відверто було сказано...

Шейх (пінячись від злості). Ти, старий ошуканцю, вічний неробо, велемовний дурню, тебе питаю, і ти, нарешті, вислухай і дай відповідь — що таке мільйонер?

Дервіш. В ім'я бога милосердного і всемогутнього...

Шейх. Що таке мільйонер?

Дервіш. Тяжко невіруючим...

Контрабандист підводить голову, вдоволено всміхається.

Шейх. Де моя улюблена блондинка? Де наймудріша із жінок? (Ляскає в долоні, дзвонить в бубонець).

Богошукач (з'являється). Ти кликав мене, Шейху?

Шейх. О повелителю,— ти повинна казати!

Богошукач (не слухаючи). Тобі нудно без мене?

Шейх. Якщо й ти не даси відповіді на моє запитання, то...

Богошукач. Нема таких запитань, на які не можна було б дати відповідь.

Шейх. Що таке мільйонер?

Напружене очікування відповіді.

Богошукач. У тебе знов нерозчісана борода. Тобі це не личить, Шейху.

Шейх. Облиш мою бороду, клянусь бородою пророка! Що таке мільйонер, кажи мені і то кажи негайно.

Богошукач. Мільйонер — це чоловік, який має мільйон доларів.

Шейх. Мільйон доларів! А багато це чи мало?

Богошукач. Ну... Може, стільки, як у тебе тут. (Показує на ложе). Може, більше... Може, трохи менше...

Шейх. Отож і я — мільйонер?

Богошукач. Про це знає весь світ.

Шейх. А коли до одного мільйона та ще один?..

Богошукач. Два завжди ліпше, ніж один.

Шейх. Навіть два вороги ліпше, ніж один друг, бо чим більше в чоловіка ворогів, тим він цінніший, хо-хо! Отож ти кажеш, що мільйонер — це чоловік, який носить із собою мільйон?

Богошукач. Він його має...

Шейх. А раз прийшов у пустиню і має мільйон, то...