Переходимо до любові - Загребельний Павло

З лівого боку, в напрямку до Шейха, просувається дивна процесія. Дві постаті, закутані в мішки з верблюдячої вовни, обплутані вірьовками, кінці яких тримає в своїх руках Контрабандист, досить мальовничий голодранець із транзистором й автоматичною гвинтівкою, завішеними на плечі. Слуги тягнуть за кінці килима так, що Шейхове ложе опиняється на авансцені. Контрабандист підводить своїх бранців до Шейха, падає перед ним на коліна.

Контрабандист. О повелителю! (Смикає за вірьовку, щоб примусити впасти на коліна своїх бранців, але ті стоять).

Шейх (ляскає в долоні, до слуги, що надбігає). Одну каву для цього...

Контрабандист (приймаючи з рук слуги чашечку кави). Хай благословить твій аллах і мій Адонаї твою щедрість, о повелителю! (Сьорбає каву, вихлюпує гущу на килим, на якому стоїть Шейхове ложе).

Шейх. Той, хто випиває каву занадто швидко, не вартий кави.

Контрабандист. Я поспішаю зробити радість для твоїх очей.

Шейх. Твоя мова починає мені подобатися..

Контрабандист. Але обіцяй, о повелителю, достойно заплатити мені.

Шейх. Ти починаєш з кінця, мов той учень, що береться вперше за коран, останні сури якого коротші й зрозуміліші за решту.

Контрабандист. Тоді дивись! (Підбігає до своїх бранців, зриває з них мішки).

Шейх сідає на своєму ложі, довго мовчки дивиться на бранців.

Шейх (тицяє пальцем у Богошукача). Ти — жінка?

Богошукач. Ти не помилився.

Контрабандист (підказує). О повелителю...

Богошукач. Що?

Контрабандист. Треба додавати: о повелителю.

Богошукач (мовби вперше помітивши Контрабандиста, до

Шейха). Цей чоловік — злочинець. Я не вірю, щоб він міг

виконувати твої веління.

Шейх. Мені подобається твоя мова. Підійди ближче.

Богошукач підходить.

Ближче, ближче. Нахилися до мене. (Доторкується щоки Богошукача). О аллах! Тільки в райських гурій така ніжна шкіра! Що ти хочеш мені повідати?

Богошукач. Цей чоловік (показує на Контрабандиста) пограбував нас, відібравши в нас гроші, а тепер хоче видурити винагороду і від тебе.

Контрабандист. Вона бреше, о повелителю!

Шейх (ласкаво до Богошукача). Жінки ніколи не кажуть правди. Але, якщо брешеш ти, тобі відрубають голову, тобі й твоєму отому... Бо я не люблю, коли відрубують тільки одну голову... Я люблю, щоб було отак: так — так. (Показує рукою, мовби кладе поряд дві голови).

Богошукач. Ти любиш симетрію.

Шейх (радісно). Як ти сказала? Сим...

Богошукач. Це називається: симетрія. Коли в людині дві руки, дві ноги, все паристе...

Шейх (сміється). Хо-хо-хо! Ти мені подобаєшся більше й більше! Я вже люблю тебе так само, як сим...

Богошукач. Симетрію.

Шейх. Так, симетрію. Але ми повинні перевірити правдивість твоїх слів, бо ніхто не сміє... Чим ти доведеш, що цей чоловік (показує на Контрабандиста) пограбував вас?

Контрабандист. Вона все бреше!

Богошукач. Я можу перелічити тобі, скільки грошей і які купюри відібрав у нас цей чоловік. (Нахиляється над вухом Шейха).

Шейх (відхиляється). О, ти лоскочеш мене своїм незрівнянним волоссям! Хо-хо-хо, клянусь аллахом, схилися ще нижче й ближче! Я звик не вірити словам, хоч би вони були вимовлені навіть такими райськими устами. (Ляскає двічі в долоні, збігається озброєна сторожа. Шейх показує на Контрабандиста). Обшукати!

Контрабандист пробує вчинити опір, але марно. За хвилину його обшукано, все на ньому пошматовано, повивертано всі кишені, розв'язано всі торби, перед Шейхом лежить купа грошей.

Шейх. Долари! І все, як ти казала. (До слуги). Сховати!

Слуга задирає ріжок матраца, під яким бачимо цілі стоси банкнотів, тицяє туди гроші.

Археолог (вражено). Цей чоловік ще за життя готує скарб для майбутніх шукачів!

Шейх (до Богошукача). Твій товариш геть молодий. Його голос ще не набув чоловічої твердості.

Богошукач. Це юнак, з яким я зустрілася кілька годин тому в твоїй пустині.

Шейх. Го-го! Ти добре мовив: моя пустиня. Вона справді моя, і тут панує найвища справедливість. Ти побачиш, як я підтримую справедливість на цій землі. Зараз отому псу відрубають голову. (Ляскає тричі в долоні).

Біжить сторожа, двоє із слуг — з оголеними шаблями, якими вони з свистом розсікають повітря, мовби вже відтинають голови невидимих жертв.

Богошукач. Ти не зробиш цього.

Шейх. Клянусь аллахом. Але я люблю, щоб було: так — так. Я люблю цю твою сим...

Богошукач. Симетрію.

Шейх. Так, симетрію. І тому мені потрібно дві голови для стинання. Де взяти ще одну голову? (Пильно дивиться на Археолога, Археолог злякано задкує, блідне).

Богошукач (перехоплює Шейхів погляд). Ти не зробиш цього, о шейх!

Шейх. О повелителю, повинна ти сказати.

Археолог. В мене — охоронна грамота від ЮНЕСКО!

Шейх. А що таке ЮНЕСКО!

Археолог. У мене грамота!

Шейх. Все сказано в священному корані, а більше не може бути ніякого письма на світі! Це так само точно, як те, що тобі зараз відрубають голову.

Богошукач. Цей юнак приїхав сюди з великою метою.

Шейх. Якщо йому зрубають голову, щоб дотримати великого закону симетрії, то можна вважати його мету здійсненою.

Богошукач. Ти повинен відпустити його.

Шейх. І що ж він робитиме в пустині?

Богошукач. Він приїхав сюди шукати вчорашнього дня.

Шейх. Вчорашній день можуть шукати тільки старі люди, якщо ж вдаються до цього юнаки, то вони підозрілі вже в своїх намірах! Ми відрубаємо йому голову, але не першому, а другому.

Контрабандист (на череві підповзає до Шейха). О повелителю, останнє прохання.

Шейх (милостиво). Кажи.

Контрабандист. Ще одну каву, о повелителю!

Шейх. Світ тримається на чотирьох речах: доблесті хороброго, молитвах доброго, науці мудрого і правосудді великого. Я добрий і справедливий. Дати йому каву. Гарячу й запашну каву!

Слуга підносить Контрабандистові чашечку кави. Той підводиться на коліна, вдає, ніби сьорбає гарячий напій, потім коротким рухом зненацька вихлюпує каву в обличчя Шейхові.

Шейх. О-о-о, мої речі, моя борода! Пропала моя борода! Він заліпив мені всю бороду! О-о-о!

Загальна метушня. Слуги безпорадно юрмляться довкола Шейха. Контрабандист, скориставшись з цього, виповзає з небезпечної зони, зривається на ноги, втікає в пустиню. Археолог, не довго думавши, й собі кидається втікати, і незабаром за сценою вже чутно гуркіт мотора його машини.

Шейх. О-о-о! Де гребінець? Моя борода! Негайно розчешіть мою бороду! Де гребінець, присланий мені в дарунок самим королем Саудії?

Слуги причепурюють Шейха, розчісують йому бороду, він знову гордо возсі дає на ложі, озирається довкола, не бачить ні Контрабандиста, ні Археолога, зупиняє погляд на Богошукачеві.

Шейх. Ті втекли, аллах їм суддя, але чому не втекла ти?

Богошукач. Мені стало шкода тебе, Шейху.

Шейх. О повелителю, ти повинна казати!

Богошукач (твердо). Мені подобається називати тебе Шейхом.

Шейх (майже плачливо). І чому ж це тобі стало мене шкода?

Богошукач. Коло тебе не видно жодної жінки.

Шейх. Може, ти вважаєш, що в мене мало багатства, щоб я зміг купити собі жінок стільки, скільки захочу? Гей, слуги! (Збігаються слуги). Покажіть-но цій чужинці мої багатства!

Слуги хапаються за ріжки матраца, піднімають його мало не із самим Шейхом.

Обережно, обережно! Якщо хтось із вас відірве мене бодай на мить від моїх грошей, я відірву йому голову, а заодно і голову тому, хто стоятиме правобіч від нього, щоб була сим...

Богошукач. Симетрія.

Шейх. Так, симетрія. Тепер ти бачиш, скільки в мене багатства?

Богошукач. Але однаково в тебе немає жодної жінки.

Шейх (ляскає в долоні). Слуги! Де мої жінки?

Мов з-під землі, з'являються досить вдало роздягнені жінки, ведуть мовчазний танок довкола ложа. Жінки зникають.

Шейх. Нема нічого солодшого за жінку, але ніщо так не набридає, як жінка. Мені набридли всі жінки, і я прогнав їх геть!

Богошукач. Але мене ти не проженеш, Шейху.

Шейх. Це ж чому?

Богошукач. Бо я жінка — незвичайна.

Шейх. Хто бачив одну жінку, той бачив усіх.

Богошукач. І все ж ти залишиш мене коло себе.

Шейх. А що ти тут робитимеш?

Богошукач. Тут безліч роботи!

Шейх. Для прикладу?

Богошукач (сміється). Вичісувати з твоєї бороди кавову гущу.

Шейх. О-о-о! Така ганьба вперше в моєму житті! І хто нагадає мені ще раз...

Богошукач. Гаразд, не буду... Але можу бути тобі лікарем. Я знаюся на цьому, а тобі вже потрібен лікар.

Шейх. Лікар? Хо-хо-хо! Тільки в жіночій голові може вміститися така безглузда думка. Дайте кави цій жінці!

Слуги приносять каву для Богошукача.

Я розповім тобі притчу про лікаря, щоб ти знала людей пустині, яких ти не знаєш, бо ці люди ведуть свій рід від самого пророка. Так от, колись один грецький князь послав пророкові в дарунок три речі, які він вважав неоціненними, а саме: прекрасні коралові чотки, красуню рабиню і вмілого лікаря, додавши до цього належне послання. Пророк відповів так: "Хвала богові, який надихає обранців своїх. Ми щиросердо дякуємо тобі за дружнє ставлення до нашої священної особи. Твої чотки ми приймаємо з належною подякою, красунею рабинею ми цілком задоволені й вміщуємо її з пошаною в гарем. Що ж до лікаря, то відсилаємо його назад, бо милістю божою і завдяки нашому способу життя його наука для нас некорислива: адже ми їмо лиш для того, щоб вдовольнити голод, п'ємо лиш тоді, коли хочемо погамувати спрагу, і спимо лиш тоді, коли сон знемагає нас. Якби ви всі, хто живе під закритим небом, чинили так само, професори найпогибельнішої з наук незабаром би лишилися без хліба. Привіт тобі".

Богошукач. Коли ти не потребуєш лікаря, то як можеш обходитися без мудреця?

Шейх. Мудрість дає мені аллах.

Богошукач. Хіба може одна голова вмістити всю мудрість землі?

Шейх. Я покажу тобі ще одну голову. (Дзвонить у бубонець).

Дервіш (з'являється). І сказали нещасливі обранцям: "Постривайте, хоч візьмемо від світла вашого". Відповіли ті: "Поверніться і шукайте собі світло". Але тут жінка, і уста мої замикаються, щоб не осквернитися.

Шейх. Ця жінка хоче почути нашу мудрість.

Дервіш. Жінці належить ніч, чоловікові — все.

Шейх. Вона хоче лишитися коло мене. Ця жінка.

Дервіш. Не можуть порозумітися ті, хто мислить неоднаково.

Богошукач. Але можуть порозумітися ті, хто мислить.

Шейх. Вона говорить, здається, розумні речі.

Дервіш. Бог вирішив, щоб ти був шейх, а я дервіш, коли хочеш, можеш ти бути дервішем, а я шейхом. Але жоден з нас не може бути жінкою так само, як жінка ніколи, не зможе стати на місце будь-кого з нас.

Шейх (до Богошукача).