Серед бурі - Борис Грінченко

(до сурмачів.)

Гей тихо!.. Цить!

(Показує на Оксану. Сурмачі відразу стихають і всі стають мовчки.)

Коваленко

(до козаків.)

Керею дай! На їй

Перенести!

Оксана

Не треба... умираю... Не покидай!

Коваленко

Навіщо кажеш так? Ти житимеш!..

Оксана

Вже смерть приходе, чую…

Коханий мій, прощай, прощай навік!

Коваленко цілує її, вона обніма його за шию і так кільки часу, припавши до його, держить його.

Іще!.. Іще!.. Як гарно!.. Годі вже!..

(Вона пускає руки, він підводить голову.)

Оксана

(до Грицька.)

Йди, братику!

Грицько підходить і схиляється над нею.

Мій дорогий, мій добрий!

Щасливий будь!.. Спасибі!.. Прощавай!

(Цілує Грицька, він підводиться.)

Мій світоньку ясний!.. Мій рідний краю,

Прощай і ти!.. Не нажилася я!..

Мій людоньку! В сльозах живеш ти, в горі,

Хай Бог тобі спокою й щастя дасть!..

Живи, цвіти!.. Зорею ясно сяй!..

(Підводиться.)

Василечку, ще поцілуй востаннє!..

Коваленко цілує.

Прощайте всі!.. Коханий, прощавай!..

(Падає мертва.)

Завіса

У Чернігові, 1897.

1 Уся пісня співається за сценою, на сцені тільки два останні вірші

2 А це як зручно розляглися біля вогню схизмати (польськ).

3 А нам уже й палити нічого (польськ).

4 Попалили всі хати, які були в нашім закутку. Залишили три тільки, щоб на час дощу було де сховатись (польськ.).

5 А геть! Місце нам! (польськ.).

6 А то ти, схизмате, нас ганьбиш (польськ.).

7 Не чіпай його! (польськ.).

8 Він не дозволив нам погрітися тут! (польськ.).

9 Нам це ні до чого! Як хлоп знахабнів. Але згадаєш, хаме! Колись, може, здибаємося, то розквитаємося в той же час. Ходімо, панове-браття! (польськ.).